Стратегія політики Європейського сусідства
У стратегії „Посилюючи Європейську політику сусідства”(грудень 2006 р.)викладено основні переваги та недоліки ЄПС, а також пропозиції з її удосконалення. Для матеріально-фінансового забезпечення діяльності в рамках ЄПС у січні 2007 р. на період 2007-2013 рр. було запроваджено механізм Європейського інструменту сусідства й партнерства (ЄІСП), що змінив механізм Програм технічної допомоги TACIS (простір Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Росії) і MEDA (простір держав Середземномор’я). Окремо слід зазначити, що в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства започаткована програма для держав басейну Чорного моря, що включає підтримку громадянського суспільства та співробітництво на місцевому рівні, розвиток співробітництва приморських міст та створення в майбутньому зони вільної торгівлі.
У рамках ЄІСП на період 2007-2010 рр. було виділено € 12,4 млрд. для втілення цілей, визначених у згаданій стратегії, з яких € 8,7 млрд. – на Середземноморський регіон та € 3,7 млрд. – на Східну Європу, Південний Кавказ та Росію. Також у рамках ЄІСП було розроблено Національні індикативні програми на 2007-2010 рр. Основними пріоритетами української програми визначено сприяння таким сферам діяльності: розвитку транспортних та енергетичних мереж; охороні навколишнього середовища; прикордонному та міграційному менеджменту, митній справі, боротьбі з організованою злочинністю; культурному обміну, зв’язкам між громадянами, обміну інформацією; протидії нелегальному поширенню зброї.
Згідно з Програмою в період 2007-2010 рр. ЄС планував надати Україні € 494 млн. на підтримку подальшого процесу реформ та впровадження Плану дій, тобто € 123,5 млн. на рік. Це суттєве збільшення допомоги порівняно з попереднім періодом (2004-2006 рр.), коли із запланованих € 212 млн. Україна отримувала у середньому € 70,7 млн. на рік. Однак ця допомога не відповідає потребам України щодо інтенсифікації політико-правового та соціально-економічного наближення України до рівня Євросоюзу, а також стосовно пришвидшення взаємної секторальної інтеграції та вступу України до ЄС. Очевидно, що наближення України до рівня соціально-економічного, інфраструктурного та гуманітарного рівня Євросоюзу пов’язане з необхідністю зростання обсягів іноземних інвестицій в українську економіку, розвитком міжнародної економічної кооперації.
Крім того, аналіз сфер та статей витрат, передбачених Інструментом європейського сусідства та партнерства, вказує на те, що ІЄСП є передусім не засобом забезпечення економічного розвитку, а засобом запобігання політико-економічній нестабільності у відповідних регіонах. Ця обставина додатково посилює вплив ІЄСП на динаміку відносин Україна-ЄС. Для розвитку відносин Україна-ЄС ефективне втілення Національних індикативних програм на 2007-2010 рр. є особливо важливим, передусім щодо використання виділених коштів (що пов’язано з організацією моніторингу їх „акуратного освоєння”), і стане одним з індикаторів спроможності України підтримувати високий рівень довіри та партнерства з ЄС. Зокремау супровідному рекомендаційному документі Євросоюзу Стратегія для України (Country Strategy Paper Ukraine), що є додатком до ІЄСП, було зазначено: „…відносини України з ЄС залежатимуть від внутрішньої ситуації та розвитку України. Зважаючи на те, що Україна досягла значного прогресу у впровадженні внутрішніх реформ та адаптації європейських стандартів, відносини між Україною та ЄС будуть поглиблюватися та зміцнюватися”.
Обсяг торгівлі товарами між Україною та країнами ЄС поступово збільшується, але Україна ще й досить не розглядається як стратегічний партнер для ЄС. Загальна позитивна динаміка торгівлі з країнами ЄС (особливо експорту) зумовила збільшення обсягів присутності України на ринку ЄС та зростання питомої ваги у загальному торговельному балансі України. Ринок ЄС – другий за значенням після ринку країн СНД (фактично – Росії).
Основними торговельними партнерами України серед країн ЄС у 1999-2003 рр. були Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, найменші обсяги торгівлі зафіксовано з Люксембургом, Бельгією, Швецією. При цьому характерною рисою експорту України в ЄС була його надмірна концентрація до двох країнах – Німеччини та Італії (59% у 2000 p., 45% у 2002 р., 59% у 2003 р.).
Країни ЄС та нові країни-члени достатньо залежать від ринку ЄС і частка Союзу в структурі торгівлі нових країн зі вступом до нього може збільшитися на 10-20%, за умов, що старі члени не застосовуватимуть ніяких додаткових обмежень у торгівлі з новими країнами. Зі збільшенням кількості країн в Європейському союзі можна очікувати збільшення частки ЄС в структурі зовнішньої торгівлі України. При цьому частка імпорту ЄС зросте більше, ніж частка експорту.
Аналіз товарної структури торгівлі України та країн ЄС свідчить про її моноспрямованість. Останніми роками у загальному обсязі українського експорту до країн ЄС переважають недорогоцінні метали та вироби з них (22,6%), мінеральні продукти (22,2%), продукція сільського господарства та харчової промисловості (15,7%), продукція легкої промисловості (11,9%). На зазначені товари припадало понад 70% загального обсягу експорту України до країн ЄС, частка високотехнологічного експорту становила 10,3%. У товарному імпорті з країн ЄС переважали машини, устаткування, механізми, прилади та засоби транспорту (в середньому 38,8% загального обсягу імпорту товарів з країн ЄС у 2000-2002 рр.), продукція хімічної промисловості та пов’язаних із нею галузей, включаючи полімерні матеріали та каучук (21,5%), продукція легкої промисловості (10,2%). Структура імпорту товарів залишається більш диверсифікованою. В експортній структурі Україна набагато (в 4 рази) перевищує країни ЄС за поставками руди та металів. Доля товарів сільського господарства в експорті України займає вищу позицію ніж аналогічні показники Ірландії, Італії, Німеччини, Сполученого Королівства та Франції.
Торгівля між Україною та Європейським союзом носить міжгалузевий характер. Специфічною рисою такої торгівлі є її висока концентрація на шість країн співдружності – Австрію, Бельгію, Грецію, Нідерланди, Німеччину та Францію. Окрім того, з Люксембургом ми майже не маємо внутрішньогалузевої торгівлі, за винятком металургійної галузі. Більша частина товарообігу України з Союзом приходиться на міжгалузеву торгівлю відносно гомогенними товарами низького і середнього ступеня обробки, серед яких деревина та вироби з неї, чорні та кольорові метали, а також промислові вироби.
На порівняльні переваги впливають ряд факторів, головними з яких є конкурентоздатність та ефективність виробництва. Між ними існує пряма залежність: чим менший доступ країни до нових знань і технологій, тим нижчими є конкурентоздатність та ефективність її виробництва, а тим самим знижуються порівняльні переваги товарів цієї країни на світових ринках. Крім цього встановлення низьких квот та проведення антидемпінгових розслідувань за більшістю конкурентних українських товарів знижують порівняльні переваги України в торгівлі з Європейським союзом.
У 2006 р. у порівнянні з 2000 р. обсяг торгівлі послугами між Україною і країнами ЄС збільшився на 338,3 млн. дол. США (на 45%) і досяг 1087,7 млн. дол. США, що складає 19,3% від загального обороту зовнішньої торгівлі послугами (питома вага українського експорту послуг у країни ЄС досягає 17%, імпорту – 25%). Позитивне сальдо торгівлі послугами зберігає постійну тенденцію і залишається додатнім – 275,3 млн. дол. США. Основними партнерами, частка яких склала майже половину загального обсягу торгівлі послугами, залишаються Німеччина і Велика Британія.
Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту послуг до країн ЄС мали транспортні послуги (в середньому 80,8%), а імпорту – різні ділові, професійні та технічні (21,5%), транспортні (21,5%), державні (17,3%) та фінансові (10,2%) послуги. Імпорт послуг України є значно диверсифікованішим, а експорт також носить моноспрямований характер. Присутність України в найбільш динамічних сферах – туристичних, інформаційних, інженерних, науково-технічних, фінансових, управлінських – є незначною.
На сьогодні ЄС виступає найбільшим іноземним інвестором України, та інвестує більше, ніж США та Росія разом. Обсяги інвестицій за 1999–2003 рр. зросли на 42% та на початок 2003 р. становили 1857,1 млн. дол.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?