«Та це ж просто жарт!» Ви впевнені?

25.06.26, 16:26

Незлічену кількість разів можна почути таку фразу після токсичного анекдоту який принижує. Букет тем для таких жартів вражає: висміювання фізіологічних чи психічних порушень, стереотипна «жіноча» чи «чоловіча» тематика, а скільки стигм «навісили» на людей інших національностей! Та найбільш жорсткими і огидними, як на мене, є жарти про людей з іншою сексуальною орієнтацією.

«Не ображатись», «не перебільшувати», «мати почуття гумору» зазвичай закликають «жартівники» і спільнота, яка підтримує градус веселощів в такі моменти. І вже той, хто обурився почувається «мов не свій».

А якщо замислитись глибше, чи такі безневинні ці жарти?

Трансформація мого ставлення до такого фольклору відбувалася поступово. У дитинстві та юності я так само, як переважна більшість моїх знайомих. не тільки сміялась з анекдотів та «влучних» коментарів, а й сама сипала ними у кожен найліпший момент. Навіть ті, які прямо дискримінували мене. Досі дуже добре пам’ятаю жарт «Жінка-фізик, як морська свинка, нічого спільного ні з морем ні зі свинями». Перемагаючи в олімпіадах з фізики різних рівнів, конкуруючи з однокласниками та одногрупниками фіз-мату, я продовжувала сміятися над цим жартом. А потім дивувалася, чого ж у нас так міцно закріпився стереотип, що точні науки і інженерні професії не для жінок…

Тепер я розумію, що дискримінація рідко починається з відкритої ненависті, зневаги чи знецінення. Частіше – з дрібниць, які здаються нешкідливими: ярликів, стереотипів, узагальнень і жартів.

Вперше я свідомо і аргументовано сказала «ні» таким жартам, коли мені на затвердження принесли сценарій до 8 Березня (тоді ми ще святкували його як «День весни і краси»), який починався із жарту про блондинку. Це мало пролунати з великої сцени і залу повному викладачів і викладачок вишу. Сценарист тоді дуже обурився, делікатно намагаючись пояснити, що він перевіряв цей жарт на жінках, вони сміялися, він з великою повагою і любов’ю ставиться до жінок, і «нічого такого не має», просто треба одразу зарядити публіку та гарний настрій, і взагалі, сценарії він пише уже понад 40 років і ніколи такого не було… Не сказати, що тоді я почувалася комфортно, зважаючи на вік, досвід мого співрозмовника та високий рівень поваги до нього. Але тодішне «ні», щось змінило в мені і я стала бачити за подібними жартами щось більше, ніж просто створення атмосфери.

Гумор сам по собі не є проблемою. Проблема виникає тоді, коли сміх будується на приниженні когось іншого. Часто жарти виконують роль «прикриття». Людина висловлює упередження, але водночас уникає відповідальності за свої слова, пояснюючи все гумором. Засміялися – добре, можна продовжувати і знаходити підтримку. Якщо хтось обурюється — завжди можна сказати коронне «ти що, жартів не розумієш». Хоч насправді жарти перестають бути такими, коли стають частиною нашого ставлення до інших людей.

Тому щиро хочу закликати всіх, перед тим як жартувати, пройдіть подумки цей простий тест:

Чи смішний цей жарт без приниження конкретної групи людей?

Чи хотів(ла) б я почути такий жарт про себе?

Чи не базується він на стереотипах?

Чи не створює він атмосферу, у якій комусь стає некомфортно?

Якщо відповідь хоча б на одне запитання викликає сумнів, можливо, справа не лише в гуморі і варто зупинитись.

А якщо я чую, щось подібне, що я можу зробити вже зараз?

Я не читатиму лекцій, просто не підтримую дискримінаційні жарти сміхом; якщо мене чують, спокійно пояснюю, чому певні висловлювання можуть образити; закликаю замислюватися над власними словами; а своїх дітей вчу повазі до різноманіття на власному прикладі. І часто вони вже самі «приносять» мені приклади почутого десь і пояснюють чому це не «ок».

Ми навряд чи побудуємо суспільство без конфліктів чи різних поглядів. Але можемо побудувати суспільство, у якому людська гідність не стає приводом для насмішок. І наступного разу, коли захочеться сказати: «Та це ж просто жарт!», можливо, варто поставити ще одне запитання:

А кому насправді від цього смішно?

На створення публікації надихнула участь у тренінгах з комунікацій за проєктом «Незламні голоси в часи війни» втілюють організації DeutscheGesellschaft (Берлін), Гендер Зед (Запоріжжя) та Прес-клуб реформ (Кропивницький) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та фундації #WeAreAllUkrainians у рамках Програми Східного Партнерства.

авторка - Олена Ковальова, ілюстрація до статті згенерована ШІ