Україна та інтеграційні процеси в Європі

17.12.18, 10:00
https://www.facebook.com/thegooseishere/
https://www.facebook.com/thegooseishere/

На розвиток інтеграційних процесів у Європі істотно вплинули як економічні, так і політичні чинники. Багато країн Західної Європи основою зближення вважають еко­номічні інтереси. Країни Східної Європи перебувають під політичним впливом Росії, яка сповідує пріоритет політичного зближення. Країни Центральної Європи теж ра­ніше перебували під політичним впливом Росії і, відповід­но, були залучені до політичної інтеграції під її егідою, а після розпаду „світової соціалістичної системи” задекла­рували політичну й економічну інтеграцію з країнами зо­ни ринкової економіки. Отже, систему інтеграційних про­цесів у сьогоднішній Європі теж можна систематизувати на три групи.

1. Західна Європа, основними характеристиками якої є:

– європейська інтеграція у формі Європейської спів­дружності;

– військова інтеграція у формі Північноатлантичного альянсу (НАТО);

– політична інтеграція, яка в перспективі можлива у формі конфедерації або федерації, тобто Європи, політич­но об’єднаної у єдиному державному утворенні;

2. Центральна Європа, основними характеристиками якої є:

– співпраця і партнерство у формі об’єднання „Центральноєвропейська ініціатива”, мета якого полягає в ко­ординації економічних і політичних дій країн;

– військова інтеграція у формі Північноатлантичного альянсу (НАТО);

– економічна інтеграція у формі асоційованого або дійсного членс­тва в Європейському союзі;

3. Східна Європа, основними характеристиками якої є:

– політична інтеграція у формі Співдружності неза­лежних держав (СНД);

– військова інтеграція у формі договору країн СНД щодо координації заходів оборонного характеру;

– економічна інтеграція (задекларована, але не розви­нута).

Україна перебуває в зоні передринкової стадії, в якій домінують впливи політичної інтеграції Росії, стан якої можна охарактеризувати перерахованими нижче рисами.

1. В сучасних умовах багато в чому вирішальний вплив на процес ринкової трансформації в Україні та інших колишніх радянських республіках здійснює міжнародне економічне середовище. Тому стратегія ринкових перетворень має передбачити реалізацію двох взаємопов’язаних завдань: по-перше, максимально повне використання тих можливостей, які дає країні активна участь в міжнародному економічному співробітництві, та, по-друге, мінімізація негативного впливу зовнішнього економічного середовища на внутрішні економічні процеси. Ці два завдання мають вирішуватись з урахуванням особливостей економічного статусу партнерів України.

2. Україна має самостійно визначати пріоритети співробітництва з тим чи іншим суб’єктом світового господарства. Якщо йдеться про Європейський Союз, то Україна зацікавлена в розбудові економічних зв’язків з цим регіоном, виходячи з таких міркувань:

а) географічна близькість дає можливість розвивати економічні зв’язки з країнами ЄС більш інтенсивно, ніж з іншими, більш віддаленими регіонами світу.

б) експорт в країни ЄС є джерелом надходження вільноконвертованої валюти, а імпорт – сучасних високотехнологічних товарів, які необхідні для модернізації української промисловості.

в) саме країни ЄС можуть експортувати капітал в Україну, допомагаючи тим самим подолати брак коштів для структурної перебудови економіки.

г) країни ЄС мають широкі можливості надавати великомасштабну фінансову та технічну допомогу на дво- та багатосторонній основі, а їх вагомі позиції в міжнародних фінансових інститутах, участь в клубі G-7 роблять ці держави важливим Партнером глобального рівня.

д) політичне та економічне співробітництво з ЄС потенційно сприяє посиленню позицій України в стосунках з іншими державами і, перш за все, з Росією.

3. Всі ці міркування роблять ЄС надзвичайно привабливим партнером для співробітництва, яке теоретично має виглядати так:

а) Україна продає свої товари на ринку ЄС, що дає можливість накопичити значні кошти у вільноконвертованій валюті, які вкладаються в українську промисловість.

б) європейські інвестори, яких приваблюють в Україну низька вартість робочої сили та її кваліфікація, науково-технічний потенціал, географічне розташування тощо, вкладають свої кошти у промисловість та інші галузі української економіки, що сприяє структурній перебудові виробництва, його модернізації, та веде в кінцевому підсумку до зростання експортного потенціалу і посилення конкурентоспроможності України на міжнародному ринку. Співробітництво з ЄС дає можливість завантажити виробничі потужності, які сьогодні не використовуються повністю, частково внаслідок загальної економічної кризи, частково в результаті розриву зв’язків з колишніми радянськими республіками.

в) фінансова та інші види допомоги використовуються для пришвидшеного створення інфраструктури ринку, що є необхідним елементом ринкової економічної системи.

г) Україна стає на шлях інтеграції в європейський економічний комплекс, виступаючи при цьому „стратегічним містком” між Сходом та Заходом.

4. В дійсності сучасний стан економічного співробітництва України з ЄС поки що далекий від змальованої вище моделі. Причини цього можна точно визначити, якщо детально проаналізувати основні складові співробітництва України – ЄС сьогодні:

а) домінуючими формами співробітництва є торгівля та надання фінансової й технічної допомоги Україні з боку ЄС. Прямі капіталовкладення європейських фірм в економіку України поки що (за винятком окремих секторів промисловості) дуже незначні.

б) в українському експорті переважають товари з низьким ступенем обробки, тоді як в імпорті з країн ЄС домінують машини та обладнання.

в) зацікавленість у співробітництві має чітко виражений асиметричний характер, тобто зв’язки з ЄС важать для України більше, аніж навпаки.

5. На основі вищезазначеного сучасну систему відносин між Україною та ЄС можна з певною долею умовності назвати перехідною, її зміст складає становлення торговельно-економічних відносин та створення відповідної інфраструктури. В економіці України відбувається непростий процес визначення підприємств та видів виробництв, які можуть оперувати на зовнішньому ринку. Український бізнес накопичує досвід співробітництва на основі міжнародно визнаних норм та стандартів, вчитися діяти в умовах жорсткої конкуренції не лише з боку західних фірм, але й з боку компаній Центральної та Східної Європи, колишніх радянських республік. Водночас формуються зв’язки, які обслуговують економічне співробітництво, а саме: триває процес створення консалтингових та юридичних фірм, досить швидко розвивається система міжбанківських розрахунків та валютний ринок України, розширяється та удосконалюється нормативно-правова база взаємних економічних зв’язків тощо.

Водночас західноєвропейські фірми активно вивчають потенціал українського ринку, правовий режим функціонування виробничо-комерційних зв’язків. Цей етап є об’єктивно обумовленим, а його тривалість залежить багато в чому від швидкості та ефективності ринкових перетворень в Україні.

6. Через певний час можна буде говорити про появу системи „зрілих” торговельно-економічних відносин, яка буде регулюватись принципами ГАТТ – СОТ, положеннями двосторонніх угод України з країнами – членами ЄС та угод Україна – ЄС.

7. Торговельно-економічна модель співробітництва на певному етапі має змінитись моделлю виробничо-інвестиційних зв’язків, що означатиме зближення господарських механізмів України та Європейського Союзу. Очевидно, що розвиток співробітництва на такому рівні означатиме появу реальних передумов до інтеграції України в європейський економічний простір та встановлення більш тісних відносин не лише в галузі економіки, а й у соціальній та інших сферах.

8. В цілому ж можна зробити висновок, що формування та розвиток економічних зв’язків між Україною та ЄС визначається швидкістю та масштабами структурних перетворень в Україні, динамікою економічного співробітництва в регіоні СНД, позицією окремих західноєвропейських країн та ЄС в цілому.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!