Україна та інтеграційні процеси в Європі
На розвиток інтеграційних процесів у Європі істотно вплинули як економічні, так і політичні чинники. Багато країн Західної Європи основою зближення вважають економічні інтереси. Країни Східної Європи перебувають під політичним впливом Росії, яка сповідує пріоритет політичного зближення. Країни Центральної Європи теж раніше перебували під політичним впливом Росії і, відповідно, були залучені до політичної інтеграції під її егідою, а після розпаду „світової соціалістичної системи” задекларували політичну й економічну інтеграцію з країнами зони ринкової економіки. Отже, систему інтеграційних процесів у сьогоднішній Європі теж можна систематизувати на три групи.
1. Західна Європа, основними характеристиками якої є:
– європейська інтеграція у формі Європейської співдружності;
– військова інтеграція у формі Північноатлантичного альянсу (НАТО);
– політична інтеграція, яка в перспективі можлива у формі конфедерації або федерації, тобто Європи, політично об’єднаної у єдиному державному утворенні;
2. Центральна Європа, основними характеристиками якої є:
– співпраця і партнерство у формі об’єднання „Центральноєвропейська ініціатива”, мета якого полягає в координації економічних і політичних дій країн;
– військова інтеграція у формі Північноатлантичного альянсу (НАТО);
– економічна інтеграція у формі асоційованого або дійсного членства в Європейському союзі;
3. Східна Європа, основними характеристиками якої є:
– політична інтеграція у формі Співдружності незалежних держав (СНД);
– військова інтеграція у формі договору країн СНД щодо координації заходів оборонного характеру;
– економічна інтеграція (задекларована, але не розвинута).
Україна перебуває в зоні передринкової стадії, в якій домінують впливи політичної інтеграції Росії, стан якої можна охарактеризувати перерахованими нижче рисами.
1. В сучасних умовах багато в чому вирішальний вплив на процес ринкової трансформації в Україні та інших колишніх радянських республіках здійснює міжнародне економічне середовище. Тому стратегія ринкових перетворень має передбачити реалізацію двох взаємопов’язаних завдань: по-перше, максимально повне використання тих можливостей, які дає країні активна участь в міжнародному економічному співробітництві, та, по-друге, мінімізація негативного впливу зовнішнього економічного середовища на внутрішні економічні процеси. Ці два завдання мають вирішуватись з урахуванням особливостей економічного статусу партнерів України.
2. Україна має самостійно визначати пріоритети співробітництва з тим чи іншим суб’єктом світового господарства. Якщо йдеться про Європейський Союз, то Україна зацікавлена в розбудові економічних зв’язків з цим регіоном, виходячи з таких міркувань:
а) географічна близькість дає можливість розвивати економічні зв’язки з країнами ЄС більш інтенсивно, ніж з іншими, більш віддаленими регіонами світу.
б) експорт в країни ЄС є джерелом надходження вільноконвертованої валюти, а імпорт – сучасних високотехнологічних товарів, які необхідні для модернізації української промисловості.
в) саме країни ЄС можуть експортувати капітал в Україну, допомагаючи тим самим подолати брак коштів для структурної перебудови економіки.
г) країни ЄС мають широкі можливості надавати великомасштабну фінансову та технічну допомогу на дво- та багатосторонній основі, а їх вагомі позиції в міжнародних фінансових інститутах, участь в клубі G-7 роблять ці держави важливим Партнером глобального рівня.
д) політичне та економічне співробітництво з ЄС потенційно сприяє посиленню позицій України в стосунках з іншими державами і, перш за все, з Росією.
3. Всі ці міркування роблять ЄС надзвичайно привабливим партнером для співробітництва, яке теоретично має виглядати так:
а) Україна продає свої товари на ринку ЄС, що дає можливість накопичити значні кошти у вільноконвертованій валюті, які вкладаються в українську промисловість.
б) європейські інвестори, яких приваблюють в Україну низька вартість робочої сили та її кваліфікація, науково-технічний потенціал, географічне розташування тощо, вкладають свої кошти у промисловість та інші галузі української економіки, що сприяє структурній перебудові виробництва, його модернізації, та веде в кінцевому підсумку до зростання експортного потенціалу і посилення конкурентоспроможності України на міжнародному ринку. Співробітництво з ЄС дає можливість завантажити виробничі потужності, які сьогодні не використовуються повністю, частково внаслідок загальної економічної кризи, частково в результаті розриву зв’язків з колишніми радянськими республіками.
в) фінансова та інші види допомоги використовуються для пришвидшеного створення інфраструктури ринку, що є необхідним елементом ринкової економічної системи.
г) Україна стає на шлях інтеграції в європейський економічний комплекс, виступаючи при цьому „стратегічним містком” між Сходом та Заходом.
4. В дійсності сучасний стан економічного співробітництва України з ЄС поки що далекий від змальованої вище моделі. Причини цього можна точно визначити, якщо детально проаналізувати основні складові співробітництва України – ЄС сьогодні:
а) домінуючими формами співробітництва є торгівля та надання фінансової й технічної допомоги Україні з боку ЄС. Прямі капіталовкладення європейських фірм в економіку України поки що (за винятком окремих секторів промисловості) дуже незначні.
б) в українському експорті переважають товари з низьким ступенем обробки, тоді як в імпорті з країн ЄС домінують машини та обладнання.
в) зацікавленість у співробітництві має чітко виражений асиметричний характер, тобто зв’язки з ЄС важать для України більше, аніж навпаки.
5. На основі вищезазначеного сучасну систему відносин між Україною та ЄС можна з певною долею умовності назвати перехідною, її зміст складає становлення торговельно-економічних відносин та створення відповідної інфраструктури. В економіці України відбувається непростий процес визначення підприємств та видів виробництв, які можуть оперувати на зовнішньому ринку. Український бізнес накопичує досвід співробітництва на основі міжнародно визнаних норм та стандартів, вчитися діяти в умовах жорсткої конкуренції не лише з боку західних фірм, але й з боку компаній Центральної та Східної Європи, колишніх радянських республік. Водночас формуються зв’язки, які обслуговують економічне співробітництво, а саме: триває процес створення консалтингових та юридичних фірм, досить швидко розвивається система міжбанківських розрахунків та валютний ринок України, розширяється та удосконалюється нормативно-правова база взаємних економічних зв’язків тощо.
Водночас західноєвропейські фірми активно вивчають потенціал українського ринку, правовий режим функціонування виробничо-комерційних зв’язків. Цей етап є об’єктивно обумовленим, а його тривалість залежить багато в чому від швидкості та ефективності ринкових перетворень в Україні.
6. Через певний час можна буде говорити про появу системи „зрілих” торговельно-економічних відносин, яка буде регулюватись принципами ГАТТ – СОТ, положеннями двосторонніх угод України з країнами – членами ЄС та угод Україна – ЄС.
7. Торговельно-економічна модель співробітництва на певному етапі має змінитись моделлю виробничо-інвестиційних зв’язків, що означатиме зближення господарських механізмів України та Європейського Союзу. Очевидно, що розвиток співробітництва на такому рівні означатиме появу реальних передумов до інтеграції України в європейський економічний простір та встановлення більш тісних відносин не лише в галузі економіки, а й у соціальній та інших сферах.
8. В цілому ж можна зробити висновок, що формування та розвиток економічних зв’язків між Україною та ЄС визначається швидкістю та масштабами структурних перетворень в Україні, динамікою економічного співробітництва в регіоні СНД, позицією окремих західноєвропейських країн та ЄС в цілому.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?