Слов’янськ, у який можна зазирнути крізь вікно. Як новий культурний проєкт перетворює пам'ять на простір зустрічі

30.06.26, 12:12

Чи можна повернутися додому, якщо дорога туди сьогодні закрита? Автори нового культурного проєкту «Слов'янськ 360°» переконані: іноді достатньо одного погляду у знайоме вікно.

Саме вікно стане головним образом майбутньої мистецько-документальної інсталяції, яку презентує у Кропивницькому команда ГО «ГО «Слов'янський культурний центр «Задзеркалля». Але це не буде звичайна виставка фотографій чи архівних матеріалів. Дванадцять справжніх віконних рам перетворяться на своєрідні портали до Слов'янська — міста, яке для тисяч людей залишається домом незалежно від того, де вони живуть сьогодні.

За кожною рамою — знайома вулиця, архітектурна пам'ятка, площа чи куточок міста. Внутрішнє підсвічування створюватиме відчуття, ніби за вікном справді живе місто, а глядач лише на мить зазирнув до нього. Проте найцінніше приховане не в зображеннях.

Кожне "вікно" відкриватиме ще одну історію. За допомогою QR-коду відвідувачі зможуть почути голоси людей, для яких ці місця стали частиною власної біографії. Це будуть не екскурсійні довідки і не сухі історичні факти, а живі спогади — про дитинство, зустрічі, звички, улюблені маршрути, запахи та емоції, які неможливо побачити на фотографії.

Для людей, які були змушені залишити Слов'янськ, пам'ять давно перестала бути лише ностальгією. Вона стала частиною особистої ідентичності, способом зберегти зв'язок із місцем, яке сформувало їхнє життя.

Саме тому команда проєкту говорить не лише про культурну спадщину, а й про людські історії. «Слов'янськ 360°» прагне створити простір, де можна без страху говорити про втрати, пам'ять, дім і водночас — про майбутнє.

Водночас інсталяція звертається і до тих, хто ніколи не був у Слов'янську. Для мешканців Кропивницького це стане можливістю побачити Донеччину поза заголовками новин. Не як територію війни, а як край із власною архітектурою, культурою, історією та людьми.

Особливість проєкту полягає в тому, що його зміст визначатиме сама громада.

Спочатку команда проведе відкритий експертний OpenCall, під час якого активісти, краєзнавці, представники місцевого самоврядування та небайдужі жителі Слов'янська оберуть дванадцять знакових місць, які стануть основою інсталяції.

Після цього розпочнеться лабораторія сторітелінгу. Тут працюватимуть уже не лише з фактами, а з людськими емоціями. Автори прагнуть, щоб кожна історія звучала так, ніби її розповідають близькій людині.

Наступним кроком стане створення аудіоархіву спогадів. Саме ці записи оживлять експозицію та дозволять почути інтонації людей, для яких Слов'янськ залишається рідним містом.

Під час експонування команда проводитиме екскурсії-діалоги. Це означає, що виставка не завершуватиметься біля експонатів. Вона стане майданчиком для розмов між переселенцями та місцевими жителями, де історії одного міста допоможуть краще зрозуміти досвід іншої людини.

Ще до офіційної реалізації проєкт привернув увагу міжнародної культурної спільноти.

Його представила Ельміра Чепіга під час конференції TEH101, що відбулася у французькому Марселі. Саме там резиденти міжнародної програми CASCADE презентували свої культурні ініціативи, покликані працювати з громадами в умовах сучасних викликів.

«Слов'янськ 360°» став українським прикладом того, як мистецтво може працювати не лише з пам'яттю, а й із відновленням соціальних зв'язків.

Ініціатива реалізується в рамках проєкту CASCADE та фінансується Шведським інститутом і реалізується субмережею EastHub, що входить в TransEuropeHalles (Швеція) та яку координують партнери проєкту: фонд ІЗОЛЯЦІЯ (Україна) та Malý Berlín (Словаччина). До проєкту також долучені SalaamCinema (Азербайджан) та CultureandManagementLab (Грузія).

У проєкті немає випадкових деталей.

Вікно — це межа між минулим і теперішнім, між домом і новим життям. Для когось воно стане нагадуванням про дитинство. Для когось — першою зустріччю зі Слов'янськом. Для інших — можливістю зрозуміти, що культурна спадщина існує не лише в музеях чи підручниках, а передусім у людських спогадах.

«Ми віримо, що пам'ять живе не лише в архівах. Вона живе в голосах людей, на знайомих вулицях і у вікнах, крізь які навіть здалеку можна знову побачити свій дім» - зазначила команда «Задзеркалля»