Як ромські письменники, журналісти та активістки розвивають ромську культуру

13.01.21, 11:04

Поет і перекладач з Кропивницького Микола Ільїн, громадська діячка з Запоріжжя Анжеліка Бєлова, поет з Херсонщини Януш Панченко, ромський журналіст і автор програми «Романо Лав» з Ужгорода Віктор Човка поділилися з виданням «Тусовка» своїми історіями та баченням подолання перешкод у доступі до освіти та розвитку культури ромських громад.

Роми. Автор фото - Михайло Іванов

Адже ускладнення доступу до освіти є однією із ключових проблем ромського населення. Про це йшлося в спецдоповіді Уповноваженої Верховної ради з прав людини Людмили Денісової «Вплив пандемії COVID-19 на ромську громаду в Україні». Зокрема, за її інформацією, освітній рівень ромів у нашій державі в цілому залишається на дуже низькому рівні: лише 1,5% ромів мають вищу освіту, а найпоширеніший серед них освітній рівень – це неповна середня освіта.

Як свідчить статистика Інформаційного ресурсного центру «Правовий Простір», близько 50% ромських дітей регулярно не відвідують школу, початкову освіту отримують лише 20-30% дітей-ромів, а більшість із них більшість взагалі не закінчує школу. Серед факторів, що спричиняють масову безграмотність ромів – не лише суспільні стереотипи, а й низка об’єктивних та суб’єктивних причин. А неосвіченість, як відомо, пліч-о-пліч іде з бідністю та маргіналізацією.

Учасники проєкту Щаслива старість допомагають ромам, які пережили Холокост

Усвідомлення цих проблем спонукало державу до розробки комплексного документу під назвою «Стратегія захисту та інтеграції ромської національної меншини в українське суспільство на період до 2020 року». Його появі у 2013 році сприяло також прагнення України до лібералізації візового режиму з Європейським Союзом. Однак, як ідеться у заключному звіті про оцінювання «Ромської стратегії» вже у жовтні 2019 року, відсутність ефективного та осмисленого консультативного процесу на етапі розробки серйозно вплинула на чіткість та якість документу. Основним його недоліком стала відсутність загальної концепції та чітких цілей, що негативно вплинуло на ефективне втілення Стратегії.

Поволі, але змінюють стан речей громадські ініціативи. Вони допомагають не лише долати стереотипні уявлення стосовно ромів, а й стають передвісниками позитивних зрушень у їхньому житті.

Від просвіти до захисту прав

Поширюють ці практики ініціативи, що діють в Одеській, Черкаській, Волинській, Закарпатській областях – у регіонах, де проживає найбільше ромів. Зокрема, члени громадської організації «Запорізький ромський центр «Лачо Дром» мають власний досвід мотивації батьків до освіти своїх дітей. У нинішньому році в місті створили нову громадську організацію – «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні», яка просуває питання гендерної рівності, розширення прав і можливостей жінок, в тому числі уразливих груп жінок та дівчат. Очолює «Голос Ромні» молода лідерка Анжеліка Бєлова. Вона походить із вчительської родини, має вищу освіту й магістерський ступінь. Анжеліка не з чуток знає про освітні проблеми ромів та прагне, аби якомога більше з них були освіченими.

Ромська активістка з Запоріжжя Анжеліка Бєлова

– Серед ромів, котрі не закінчують загальноосвітню школу, є представники різних етнічних груп, - каже вона. – Це пояснюється тим, що всередині ромської громади є розподіл на сервів, українських ромів, кримських ромів тощо. Таких етнічних груп близько двадцяти. І якщо діти у громадах сервів та руско рома майже всі закінчують школи й навіть отримують вищу освіту, то, наприклад, атестат зрілості отримує лише половина кримських ромів, а з-поміж ловарі – всього двадцять відсотків. Відтак кожна етнічна група по-різному включена у суспільство.

Анжеліка Бєлова з колежанками

Загалом проблеми освітою ромів – питання складне і багатовекторне. Зазвичай ці люди не соціалізовані, живуть у консервативних громадах. Це обумовлено історичними особливостями та давніми традиціями, пов’язаними, в тому числі, з недовірою до правоохоронних органів. Наприклад, кочові роми, які мандрували просторами колишнього СРСР у 50-х роках, не мають свідоцтва про народження. Сьогодні їхні діти й онуки зіштовхнулися з серйозними проблемами під час оформлення документів, без яких неможливо ні до школи вступити, ні потрапити на прийом до лікаря…

На Марші жінок 2020 у Запоріжжі ми були голосом ромських жінок - Анжеліка Бєлова

Зараз очолювана Анжелікою організація займається правозахисною діяльністю і намагається пом’якшити наслідки, які пандемія наклала життя всього суспільства, в тому числі й ромів. Йдеться про проекти, які підтримують їхнє соціально-економічне становище. Наприклад, ромські жінки Запоріжжя пройшли курси манікюру, отримали обладнання. Багато з них уже успішно працюють за новим фахом.

– Також ми організували курси з дропшиппінгу для ромських жінок, які втратили роботу, - продовжує Анжеліка Бєлова. – Більшість із них все життя працювали на ринках, а під час пандемії опинилися без засобів для існування. Для них альтернативою може стати інтернет-торгівля. Учасниці проекту написали свої бізнес-плани, переможниці отримають невеликі гранти.

– Анжеліко, спектр ваших ініціатив дуже широкий – від культури й освіти до підтримки бізнес-проектів ромів. Чому ви почали займатися ще й правозахисною діяльністю? – цікавлюсь я у своєї співрозмовниці.

Щомісячна доставка гуманітарної допомоги для ромів, що постраждали від націонал-соціалістичного режиму

– Все розпочалося з 2016 року в Одеській області, де мешканці села Лощинівки влаштували самосуд над місцевими ромами. Напади на ромів почастішали на всій території України. Пережила такий напад і я. Тоді ми не лише почали надавати правову допомогу, а й започаткували експрес-курси для неосвічених ромів. Та точкові «удари» можуть поліпшити життя двох-трьох людей, а потрібна системна робота за підтримки соціальних служб, департаментів освіти. Загалом наша організація має гарні стосунки з державними інституціями. Але коли доходить до розробки й запровадження якоїсь програми, справа гальмується. Ми розуміємо, що на місцевому рівні ніхто цього робити не буде. Потрібна державна програма, бо «Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» виявилась недієздатною...

Нині Анжеліка Бєлова разом із колегами докладає зусиль, аби цей документ повною мірою відповідав викликам і став путівником змін. Адже по суті народ рома – одна з найбільш незахищених національних меншин, яка потребує належної уваги суспільства. Важливо, аби він мав такі ж гарантії та можливості, що й інші громадяни.

Важливим складником цього процесу є повага до культурних традицій. У Міжнародний день ромів, який відзначається восьмого квітня, в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці щороку проходить велике свято. В товаристві «Сузір’я» збираються представники національно-культурних товариств, влади і громади, які шанують ромську культуру. Керівники «Лачо Дром» розповідають про історію свого народу, виступають артисти, звучать вірші й пісні рідною мовою.

Гостями свята були київська поетеса Раїса Набаранчук, яка творить під псевдонімом Рані Романі, та майстер слова Микола Ільїн із Кропивницького. Автори подарували свої книги ромській громаді. А у 2017 році Анжеліка Бєлова побувала в Німеччині, де презентувала творчий доробок земляків в українському посольстві.

– У нинішньому році ми хочемо започаткувати курси ромської мови, - ділиться планами вона. – На жаль, багато дітей її не знають. Поменшало родин, які розмовляють рідною мовою вдома. Ситуацію потрібно змінювати. Бо мова – ключ до національної ідентичності.

Дорогоцінний граніт науки

Другий рік поспіль на ужгородському телеканалі TV21 Ungvár виходить програма виходить під назвою «Романо лав» - «Ромське слово». Вже вийшло понад сімдесят випусків передачі, де ромів показують успішними та сильними особистостями. Вони навчаються, отримують вищу освіту, стають відомими фахівцями в різних сферах життя. Редактор цих програм – етнічний ром із Закарпаття Віктор Човка. Він і сам має дві вищих освіти, численні сертифікати за різними програмами та є співавтором посібника «Прикмети та забобони ромів Закарпаття».

Віктор Човка під час інтерв'ю у студії

– У нас на Закарпатті є сегрегаційні школи, які відвідують роми, - розповідає Віктор. – Там вони почувають себе у безпеці. Я в дитинстві вирішив, що піду до російської школи, в Ужгороді їх було дві, а зараз лишилась одна. У класі було семеро ромів, а також росіяни, вірмени, українці, білоруси. Я зовсім не володів українською мовою. Опанував її вже на першому курсі університету, куди вступив у 2008 році на економічний факультет. Мої батьки мріяли, щоб я став банкіром. Але мені подобалась професія психолога. Та батьки зуміли мене переконати і я став студентом Закарпатського державного університету по спеціальності «банківська справа».

Шлях до наук у Віктора був складний – як і в більшості ромських дітей, чия рідна мова не є державною.

– Я майже нічого не розумів на уроках, - каже він. – Так, я знав декілька українських та російських слів, але цього не вистачало для розуміння шкільної програми. Через це в початкових класах був аутсайдером. Більш впевнено став почуватись у четвертому класі, коли почав розуміти мову. А потім успішно здав випускні іспити й закінчив школу. Із семи моїх однокласників-ромів вступив до університету лише я.

Віктор Човка з Ужгорода - журналіст місцевого телеканалу

– Всі дивилися скоса на мене, смуглявого, - продовжує Віктор. – Упереджене ставлення я зустрічав усюди, а найбільше – в університеті. Щоразу чув зневажливі вислови і від викладачів, і від студентів. Всім було цікаво, хто я за національністю? Думали, що я іноземець, представник кавказької національності. Але моє добре володіння українською мовою збивало їх з пантелику. А коли зізналися, що я ром, всі були здивовані.

Після закінчення бакалаврату Віктор виграв спеціальну програму від Фонду «Open Society Foundation» й поїхав на навчання до Будапешту. Навчався в Центральноєвропейському університеті за програмою для ромів «Roma English Language Program».

– Я провчився дев’ять місяців, потім повернувся на батьківщину, - пояснює він. – Удома мене чекала кохана дівчина, і ми побралися. Після повернення до Ужгорода я вирішив реалізувати свою мрію й отримати професію психолога. Дуже хотів працювати з дітьми у ромській школі. Та мене запросили на телебачення, і я вирішив спробувати. Почав працювати в редакції національних меншин телеканалу «Тиса-1». Вів програму «Романо джівіпен» - «Ромське життя», потім перейшов на телеканал TV21 Ungvár, де працюю зараз.

Віктор Човка з колегами на святі на честь Міжнародного дня ромів

Втім, ромська тема не полишає Віктора Човку і вдома, де підростає маленька донечка. До її виховання він ставиться відповідально й хоче, щоб дівчинка не мала проблем, із якими зіштовхнувся сам у шкільні роки.

– Донька, як губка, всотує кожне слово, - зауважує він. – Ми з дружиною прагнемо, щоб вона знала про свій народ, про його традиції. Тому в нашому домі звучать ромські старовинні й сучасні пісні, казки, легенди. Удома ми розмовляємо ромською, мультики дитина дивиться українською, а в майбутньому, сподіваюся, гарно розмовлятиме обома мовами.

В Ужгороді є підготовчий центр для дошкільнят, де ромських дітей навчають українській мові, щоб до школи вони йшли із певним рівнем підготовки. Протягом року навчання проходить близько тридцяти шестирічок. Звісно, для міста з майже чотиритисячною ромською громадою це небагато. Але ситуація поволі змінюється. Якщо раніше у ромів освіта не була пріоритетною цінністю, то тепер вони розуміють, що це життєва необхідність. Тому й не шкодують ні грошей, ні зусиль для того, аби надати своїм дітям доступ до знань.

Право навчатися рідною мовою

Кандидатка філософських наук, членкиня міжнародної академічної ромської мережі при Раді Європи (Болгарія) Маріанна Сеславінська зазначає: навчання рідною мовою є необхідною умовою доступу до освіти.

Науковиця Маріанна Сеславінська (Болгарія)

- Ця необхідність закріплена на міжнародному рівні, - продовжує вона. – Зокрема, у документі ЮНЕСКО «Навчання в багатомовному світі» за 2004 рік йдеться: «Особи, які розмовляють рідною мовою, що відрізняється від національної, місцевої мови, часто перебувають у невигідному становищі в системі освіти в порівнянні з тими, які навчаються рідною мовою». Ромські діти з ортодоксальних родин, де вдома спілкуються виключно ромською або на діалекті романі, на момент початку навчання у школі не говорять мовою своєї громади. Вони не володіють державною мовою так, щоб засвоювати шкільну програму. Відставання у початковій школі при отриманні базової освіти не дозволяє їм у подальшому повноцінно вчитися. Це відштовхує їх від школи і погано відображається на їхньому майбутньому.

Багато з ромських дітей залишаються без сучасних професій і не можуть конкурувати на ринку праці. Відтак особливого значення набуває необхідність у словниках та навчальних двомовних посібниках для ромів, а також у книжках для читання рідною мовою. Вони розвинуть у дитини любов до читання, до знань, до пізнання нового, резюмує Маріанна Сеславінська.

Мову закодувати, діалекти врахувати

Усвідомлення проблеми спонукало науковців та активістів чи не вперше в історії незалежної України зайнятися питанням кодифікації ромської мови. «Літературна енциклопедія» тлумачить цей термін як упорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). Упорядники мають відкинути з літературної мови все зайве і лишити все, що її збагачує.

Микола Ільїн презентував свої переклади ромською під час фестивалю Єврофест

– Кодифікація – необхідна умова для створення літературної мови, - вважає науковиця Маріанна Сеславінська. – Передусім, це вибір алфавіту, знакової системи. Письменність крупних державних мов виникла давно. Вони були кодифіковані багато сторіч тому. Це дозволило не лише записувати фольклор, а й створювати літературні, публіцистичні твори так званими мовами молодих писемних народів. Вочевидь, настав час і для появи літератури ромською мовою.

Зокрема, кропивницький поет ромського походження Микола Ільїн створив декілька адаптованих перекладів мовою ромів поезій Ліни Костенко, «Енеїди» Івана Котляревського, віршів Тараса Шевченка. Також він переклав поеми «Євгеній Онєгін» і казки Олександра Пушкіна та «Коньок Горбунок» Петра Єршова. Як зазначає автор, він мав на меті наблизити перлини українського та російського поетичного слова до своїх співгромадян.

– Для мене «Енеїда» - знаменна книга, з якої розпочалися переклади на ромську творів видатних поетів, - пояснює Микола Ільїн. – Котляревський мене зачарував словом, своєю легкістю в поезії. Були, звісно, певні труднощі під час перекладу. Найтяжчим було знайти іскру та передати дух твору, бо мова народу рома специфічна. Але кінцевий результат того вартий.

Значення видання книг ромською мовою в Україні важко переоцінити. Це один із перших кроків до відновлення духовної спадщини давнього народу, який довго не мав своєї писемності. Не секрет, що діти з ромських родин опинились поза межами освітнього процесу, що призвело до серйозних соціальних проблем у суспільстві.

Ромський поет, етнограф і перекладач Януш Панченко

Першим до створення дитячих посібників долучився молодий ромський педагог, етнограф, поет, лідер громадської організації «Романо Тхан» Януш Панченко з Каховки Херсонської області. У 2019 році він став один з переможців конкурсу мікро-грантів від REYN-Україна. Разом зі своїм другом із Молдови Миколою Дорохмановим він видав книгу для дітей шкільного віку ромською мовою.

Автори зазначають, що розробили посібник для розвитку навичок читання рідною мовою та збагачення словникового запасу у дошкільнят та школярів – носіїв волоського (влашського) та кишиньовського діалектів ромської мови. Книгу рекомендують використовувати і в формальній освіті (як етнокультурний компонент із фокусом на рідну мову), і в групах додаткової й факультативної освіти, а також для сімейного читання. Книги включають дві казки на фольклорні сюжети та підбірку віршів-загадок. Усі тексти супроводжуються навчальними словниками та перекладами.

Януш Панченко з молодими ромськими активістами

Популяризація ромської мови – гарний крок до популяризації ромської культури у суспільстві, - зазначив Микола Дорохманов в інтерв’ю програмі «Романо лав».

Януш Панченко додає:

– Ромська не мала правопису та алфавіту, який би природно розвивався разом із мовою. Тому мова народу рома донедавна вважалась усною. Близько 100 років тому були перші спроби її кодифікації на основі кирилиці. В Західній Європі – на основі латиниці. Наші книжки – перша дитяча література на своїх діалектах. У 2013 році я опублікував першу наукову статтю на ромському діалекті. З того часу ми з колегами виробляємо способи запису цього діалекту в літературі. Сім років тривав процес пошуків способів кодифікації, і от, нарешті, прийшов час, коли ми використали його для дитячої літератури. Перед тим ми багато радилися з лінгвістами. Для книжки застосували український алфавіт, на основі якого розробляють кодифікацію для цього діалекту. Була певна спроба кодифікації, яку умовно називають ужгородською. Її використовують для фіксації діалектів Західної України. Шляхом експерименту лінгвісти вивчають, який спосіб буде більш вдалим – українською чи російською мовами.

– Книга справді дуже потрібна, гарно оздоблена, має прекрасні ілюстрації, - коментує журналіст Віктор Човка. – Але треба розуміти, що в Україні налічується п'ятнадцять діалектів ромської мови. Книжка видана на діалектах, які не розуміють на Закарпатті. Я вважаю, що потрібне таке ж видання й на нашому діалекті. Думаю, Януш може взятися за цю справу, а я приєднаюся і ми це зробимо разом.

– Ми можемо зрозуміти один одного, але дуже багато слів все ж таки відрізняються, - приєднується до розмови Анжеліка Бєлова. – Не слід забувати, що в ромському середовищі існує багато етнічних груп, які мають різні діалекти. Є програма з вивчення ромської мови, затверджена Міністерством освіти й науки України. Але там використано сервінський діалект, яким розмовляють далеко не всі роми!

Януш Панченко - співавтор першої книги для дітей ромською мовою

Соломонове рішення полягатиме в тому, що кожна громада має навчатися на притаманному їй діалекті. Відтак роботи попереду багато: створення програми, укладання словників, узгодження текстів. Процес розвитку ромської культурної спадщини в Україні уже розпочався, дякуючи фахівцям, які працюють за різними напрямками. Наприклад, Анжеліка Бєлова – у правозахисній діяльності та ромському жіночому русі, Януш Панченко займається дослідженням традицій та навчає дітей ромської мови, а Віктор Човка працює на телебаченні в Ужгороді. Всі троє виросли зі спеціальних програм і є стипендіатами Ромського освітнього фонду. Тепер прийшов їхній час стати рушіями суспільних змін.

авторка - Людмила Макей, фото – з Фейсбук-сторінок героїв та героїнь статті

Обговорення майбутньої “Ромської стратегії” в Україні

Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст і думки, викладені у цій публікації, є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.