Визначення рівня глобалізації на різних щаблях

14.11.18, 10:00

Важливим елементом глобалізації є її розгляд як багаторівневої ієрархічної системи. Процес глобалізації можна розглядати на трьох рівнях:

1. Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни однаковою мірою інтегровані до неї. Ступінь інтегрованості економіки країни у глобальну економіку можна визначити за допомогою таких показників:

1) співвідношення експорту (імпорту, зовнішньоторговельного обороту) до ВВП країни:

k₁ = (EXP / ВВП) х 100% (1)

Якщо k₁ < 25%, то це свідчить про низький рівень інтеграції економіки країни у світове господарство, якщо 25% < k₁< 50%, то це свідчить про середній рівень глобалізації і якщо k₁ > 50%, тоді це свідчить про високий рівень глобалізації країни та її залежності від світових ринків.

2) відношення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) до валових внутрішніх капіталовкладень (ВВК):

k₂ = (ПІІ / ВВК) х 100% (2)

Якщо k₂ < 5% – це низький рівень глобалізації країни у міжнародний ринок інвестицій, якщо 5% < k₂ < 20%, тоді це свідчить про середній рівень, і якщо k₂ > 20%, це є свідченням того, що країна дуже тісно інтегрована у світовий ринок капіталів. Для характеристики участі країни у міжнародних інвестиційних потоках слід проаналізувати співвідношення прямих іноземних інвестицій вкладених та вивезених з країни.

3) потік платежів роялті, що спрямовуються до або з країни і, які характеризують рівень інтеграції країни у світовий ринок технологій.

2. Глобалізація на рівні окремої галузі характеризується мірою участі підприємств галузі в різноманітних формах міжнародних економічних відносин. Рівень глобалізації окремої галузі можна визначити за допомогою таких показників:

1) співвідношення обсягів внутрішньогалузевої торгівлі до світового виробництва галузі:

k₃ = (ВВП гал. кр. / ВВП гал. св. ) х 100% (3)

де ВВП гал. кр. – валовий внутрішній продукт, що створюється певною галуззю окремої країни;

ВВП гал. св. – світовий обсяг виробництва даної галузі.

2) коефіцієнту спеціалізації галузі, а саме співвідношення експортних до національних продажів галузі:

k₄ = (ЕХР гал. / ВВП гал.) х 100% (4)

де ЕХР гал. – обсяг експорту продукції певної галузі;

ВВП гал. – валовий внутрішній продукт певної галузі.

Якщо коефіцієнт спеціалізації галузі менше 10%, тоді це є свідчення низького рівня глобалізації галузі, якщо 10% < k₄ < 50% – то можна стверджувати про середній рівень глобалізації і якщо k₄ > 50% – це свідчить про дуже високий рівень інтегрованості галузі до системи світогосподарських зв’язків.

3) частки прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі капіталовкладень до галузі:

k₅ = (ПІІ гал. / ВВК гал.) х 100% (5)

де ПІІ гал. – прямі іноземні інвестиції до певної галузі країни;

ВВК гал. – валові внутрішні капіталовкладення до галузі країни.

Якщо k₅ < 5% – це є свідчення низького рівня інтегрованості країни в систему міжнародних потоків капіталу, якщо 5% < k₅ < 20% – це свідчить про середній рівень і понад 20% – про високий рівень інтеграції галузі у внутрішньовиробничі комплекси ТНК.

3. Глобалізація на рівні окремої компанії визначається тим, наскільки компанія розширила географію надходження своїх доходів і в яких масштабах та пропорціях розділила свої активи у різних країнах, а також тим, наскільки вона залучена до експорту капіталу, товарів та ноу-хау через структури, що залежать від неї. Рівень глобалізації окремої компанії можна визначити за допомогою таких показників:

1) частки активів поза межами країни розміщення материнської компанії. В найбільш глобалізованих компаніях світу (Coca-cola, Pepsi, Макдональдс) частка активів за кордоном складає понад 90%;

2) частка експортних продажів у загальному виробництві компанії, або частка доходів отримана за межами країни розміщення материнської компанії;

3) внутрішньофірмові потоки технологій.

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що глобалізація має об’єктивне підґрунтя і є закономірним процесом, що базується на:

- революції в інформаційних технологіях;

- принципах ліберальної демократії;

- домінуванні транснаціонального капіталу в усіх формах міжнародних економічних відносин;

- тотальній взаємозалежності та взаємозв’язку всіх складових елементів світового господарства.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3.Яковенко Р. В. Глобальна економіка : методичні вказівки до вивчення курсу / Р. В. Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2015. – 100 с.

4.Яковенко Р. В. Моделі визначення рівня глобалізації на різних щаблях / Р. В. Яковенко, В. А. Мицюк // „Сучасні проблеми економічної теорії, маркетингу та моделювання соціально-економічних систем” : Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної конференція (заочної), м. Кропивницький, 28-29 квітня 2017 року. – Кропивницький : „Ексклюзив-систем”, 2017. – С. 124–126.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент