День захисника України у Кропивницькому. Погляд колишнього скептика

15.10.18, 10:00

Коли у 2015 році, День захисника України було встановлено як офіційне державне свято та неробочий день, я дещо скептично поставився до цього. Не через те, що я являвся прихильником “23 фєвраля” чи за своїм світосприйняттям був консерватором, не приймаючим нічого нового, просто тоді, я так і не міг зрозуміти, що ж ми святкуємо — День захисника України, День козацтва, чи свято Покрови. Не знаю, чи були якісь урочистості на перший рік відзначення свята, однак я тоді нікуди не ходив і залишився осторонь святкувань, сприйнявши цей день, як чудовий привід відпочити від школи.

Минулого ж року, я таки вирішив подивитись, що ж представляє з себе нове державне свято, відвідавши урочистості, що проходили на Козачому острові. Заходи, які там проходили сподобались мені, загалом як і їх місце проведення. Якщо до цього, я стереотипно вважав, що всі свята у місті асоціюються з Ковалівським парком, Дворцовою та Площею Героїв Майдану, то Козачий острів несподівано відкрився для мене, як нова локація і День захисника України тепер асоціювався з цим місцем.

Цього року, Кропивницький здивував мене розмаїттям святкових заходів, які розпочались ще з 12 жовтня і триватимуть аж до 16 числа. Підігрівши свій інтерес до урочистостей відвідуванням виставки у художньому музеї, про яку я писав у попередньому своєму матеріалі, я був налаштований на цікаве проводження часу і 14 жовтня, безпосередньо на саме свято. По дорозі в центр, я був дійсно зацікавлений у тих заходах, які мали відбутись у нашому місті. Зовсім не було бажання, просто пофоткати перше, що трапиться на шляху і написати після цього якийсь пафосний матеріал, лише заради галочки. Мені справді було цікаво подивитись на те, як місто відзначає День захисника України, причому хотілось встигнути скрізь і оцінити організацію заходів у різних куточках міста. Якщо вже говорити про стереотипи, то День міста чи День Незалежності України для мене завжди є достатньо прогнозованими. Не те, щоб це було погано, просто коли йдеш в ці дні на заходи, то вже наперед знаєш що і де буде. День захисника в цьому плані виглядав куди більш непередбачуваним, оскільки, свято є новим і поки сприймається з невдаваною цікавістю у плані різноманіття заходів.

Отож, першою на моєму шляху стала виставка воєнної техніки на Площі Героїв Майдану. Традиційно, найбільше задоволення отримала малеча, яка фотографувалась як всередині техніки, так і навколо неї. Безпосередньо на самій площі, усі охочі могли послухати концерт військового оркестру. Очевидно, що урочистості викликали цікавість з боку населення, оскільки центральна площа була заповнена ще з самого ранку. Там же, присутні могли послухати пряму трансляцію виступу Президента України.

Наступною локацією мого маршруту став Козачий острів, який, щиро кажучи, приваблював не лише різноманіттям заходів, а ще й смачним козацьким кулішем, який готували просто на очах у перехожих. На Козачому острові було доволі людно, тож це стало підтвердженням моїх думок, що саме це місце є головною візитівкою свята. Атмосфера що тут панувала, була доволі жвавою, тож все, що тут відбувалось, сприймалось з цікавістю. Звичайно ж, першим місцем, яке я відвідав, так само як і переважна більшість присутніх, стала черга до того самого козацького кулішу. Порадувала толерантність наших жителів і на відмінно від сумнозвісного пирога до Дня міста, кулішу вистачило всім. Козацький дух прокинувся навіть в мені, адже, хоч я з самого дитинства взагалі не їм сала, однак, сьогодні уплітав кашу з ним за обидві щоки. Заморивши черв'ячка, можна було вже починати оглядати ті заходи, які підготував Козачий острів. Загалом, зайняти себе було чим, як дорослим, так і дітям. Малеча могла прокататися на віслюку, сфотографуватись із козаком, покидати м'яча у кошик та ще багато чого іншого. Для людей старшого віку, розваги були відповідно більш серйозними. Різноманітні виставки радували своїм різноманіттям, великою приємністю стало те, що всі охочі могли залишити свої побажання на прапорі України для наших воїнів. Окрім цього, всі охочі змогли взяти участь у караоке “Співаймо разом про Україну”, а також - послухати кавери від гурту “Efir” на пісні популярних українських виконавців.

Останнім із відвіданих мною місць став Ковалівський парк. Тут, мені вдалось побачити проходження військовослужбовців та ліцеїстів урочистим маршем, а також послухати концертну програму під назвою “Пісні, народжені в АТО”. Отож, як бачите, не кулішем єдиним, при чому, кожен захід знаходив своїх поціновувачів, оскільки всюди було доволі людно, та й, чи то мені пощастило, чи то програма урочистостей була так вдало складена, однак мені вдалось стати свідком усих запланованих заходів.

Загалом, свято порадувало і цікавими заходами і прекрасною погодою. Тепер, мені зрозумілий взаємозв'язок усих свят між собою, адже козаки - це захисники нашого минулого, військовослужбовці та учасники військових дій на Сході - оберігають наше сьогодення та майбутнє, тож свято Захисника України довело особисто для мене, що нам було, є, і буде чим пишатись.

текст та фото - Олександр Нікітін