Кіно про війну

02.05.17, 18:00

Минулого тижня журналісти кількох ЗМІ побували на одному з військових полігонів десь між Кіровоградом і Олександрією, де проходять тренування, а насправді - справжню військову підготовку актори, які знімаються в гостросюжетному фільмі «Позивний Бандерас», режисер Заза Буадзе, продюсер Сергій Баранов. Фільм, який розповідатиме про війну на Сході України та непрості стосунки громадян України, які потрапили в різні виміри, заплановано випустити в прокат до Дня Незалежності.

Те, що тренування ідуть надзвичайно серйозно, було видно неозброєним оком. Хлопці, які будуть грати бійців українського підрозділу, живуть життям справжніх військових, тобто, практично по уставу. Виконують команди командирів-інструкторів, - виходять на позицію, стріляють, надають допомогу та евакуюють поранених, заряджають зброю, відпрацьовують навики рукопашного бою. Про серйозність тренувань свідчать подряпини на обличчях та забої на руках, після тренування з інструктором «ножового бою» і важке дихання актора Олега Волощенка: «Тут, дійсно, все по-справжньому, без слабини. Тренуємось зранку і до вечора, є і нічні тренування. Проходимо заняття по тактичній медицині, психологічну підготовку». Це його перша роль у військовій картині, а грати йому доводилось Іллю Муромця в «Сторожовій заставі».

…Звучить команда і на позицію виїжджає оснащений кулеметом справжній бойовий «Джип» з десантом на борту. Потужний звук кулеметної черги змушує відчути якийсь острах, і мимоволі думається, наскільки ж страшно і важко буває під ворожим обстрілом на передовій чи в українських населених пунктах, які обстрілюють бойовики?! Ще одна черга і «Джип», прикриваючи бійців, знімається з вогневої позиції.

…Після того, як була надана допомога і пораненого бійця під прикриттям автоматників було евакуйовано, актори пішли на перепочинок, а на передову, тобто до журналістів, вийшли режисер З. Буадзе, продюсер С. Баранов і актор О. Шульга.

Заза Буадзе сказав, що фільм є можливо першою ластівкою позитивних змін, які настали в українському кінематографі в результаті затвердженої програми розвитку українського кіно. Сценарій отримав державне замовлення, за жанром – це військовий детектив, який розповідає про події вересня 2014 року, під час так званого першого Мінського перемир’я. Противник готує провокацію, яку розслідує український розвідник з позивним Бандерас: «В фільмі багато пластів, але головне, це фільм про моральний вибір, про готовність сина цієї землі захищати всіх громадян України – у тому числі і обманутих. Їх всіх потрібно захищати від війни, бо це – одна країна».

Заза Буадзе каже, що зараз в українському кіно починається справді нова епоха, навіть становлення кіноіндустрії, перед якою стоїть завдання зняти по-справжньому якісне кіно і повернути в кінозали українського глядача, бо успіх картини настає тоді, коли про неї починають говорити люди.

Виходячи з цього, і новий фільм готуються знімати максимально реалістично, для чого і потрібні такі тренування, причому вони наскільки серйозні, що актори готові не згірше, ніж професійні військові. Сценарій пройшов експертне рецензування з боку учасників бойових дій, які внесли свої корективи, більше того, актор, який грає Бандераса, і насправді воював в період, про який йдеться. Це був «мир», коли в донецькому аеропорту відбивали ворожі атаки кіровоградські кіборги, а 14 вересня 2014 року загинув капітан ЗСУ, начальник дільниці Інгульської уранової шахти Олег Кулигін..

Заза Буадзе вважає, що увага держави до кіно нарешті дозволить знімати справжнє українське кіно про війну: «Ми почали вчасно знімати кіно про нашу війну, але можливо і трохи запізно. Не потрібно боятися звинувачень в ідеологізації. Ми захищаємось на своїй землі, а тому таке кіно потрібне. Це кіно про речі, заради яких варто жити і воювати, бо немає нічого прекраснішого за саме життя».

Те, що українське кіно виходить на новий рівень, підтвердив і головний продюсер фільму Сергій Баранов: «Бюджет фільму, який продюсує «Тріада продакшн», складає 39 мільйонів гривень. Причому, половину фінансує держава, а половину – інвестор, який планує отримати гарний прокат. Слава богу, що зараз український кінематограф почав розвиватися на своєму матеріалі, ми теж намагаємося бути максимально достовірними навіть у найдрібніших деталях, для чого в зйомках масових сцен будемо використовувати справжніх бійців, які нам допомагали в період збору матеріалу».

Для зйомок навмисне залучили «не розкручених» акторів, які працюють в різних театрах(представників театру-корифеїв серед них немає - автор), оскільки відоме обличчя знижує рівень довіри до подій на екрані. В організації процесу на Кіровоградщині труднощів немає, навпаки – всі йдуть назустріч. Цікаво, що і цей військовий полігон було створено за рахунок допомоги кіровоградських волонтерів.

Головний герой, актор Олег Шульга, офіцер запасу, дійсно воював з вересня 2014 про вересень 2015 року в Луганській області, а на запитання, чому позивний головного героя Бандерас, а не, скажімо, Котигорошко, посміхнувся: «Можливо, це мода на актора. А можливо - за співзвучністю з Бандерою, а взагалі, фільм україномовний, і не тому що ми так захотіли, так складається ситуація, бо відбувається активний і природний перехід на українську мову і якраз на фронті, хоча жодних мовних проблем там не існує. Але мене вражає, що за цей час в армії з’явилися україномовні фахівці найвищого ґатунку, і це сприймається цілком природньо».

Цікаво, що актори і досі не обговорювали фінансову сторону участі в зйомках, вони просто працюють, але потрібно сподіватися, що українські актори будуть отримувати достойну плату за свою майстерність.

Коли ми збиралися від’їжджати, з курилки долинув голос інструктора: «Насправді, там біль, кров, страх – там немає гарних картинок»…

І кілька суб’єктивних спостережень. Наш кінематограф дійсно відстав, і слава богу, що процес створення чи відродження українського кіно, і як мистецтва, і як ідеологічної складової, нарешті розпочався. Але ще більше відстало, а то і взагалі прямує не в тому напрямку, українське телебачення, з його безкінечними російськомовними шоу, «мильними», а то і взагалі російсько-ментівськими серіалами. Мабуть, знімати телесеріали про НАШУ війну було б і оперативніше, і дешевше, і продуктивніше. Фахівці і актори у нас є, справа за керівництвом телекомпаній. Чи таки за державою, яка повинна визначати інформаційну політику, особливо в період, коли потрібно захищати не лише землю, але і інформаційний простір? Іще одне, учасники кажуть, що всерйоз розглядається ідея створення версії з справжньою бойовою, тобто ненормативною лексикою. Не думаю, що це працюватиме на художній рівень картини.

Сергій Полулях