Чергова нова назва

15.07.16, 14:00

Довга дорога додому – так можна охарактеризувати рішення Верховної Ради України від 14 липня 2016 року про зміну назви міста Кіровоград на Кропивницький. Якщо процес перейменувань обласного центру Кіровоградської області прирівняти до руху потягів, то оголошення диктора по перону звучало б так: «Потяг прибуває на станцію Кропивницький. Наступна станція - Єлисаветград».

Нинішній склад Верховної Ради і місцеві політики з числа «абищо, абине Єлисаветград» вкотре довели, що вони керуються при прийнятті рішень не глобальними категоріями, такими як інтереси громади, а суб’єктивними емоціями і кон’юнктурними інтересами. Звідси – вперте ігнорування думки громади міста, висловленої під час кількох опитувань чи соціологічних досліджень, які апологети «абиякої» назви вважають нелегітимними. При цьому Кіровоградській міській раді просто не дозволили проводити опитування щодо назви міста на виборчих дільницях під час виборів міського голови, а попередній склад КМР не затвердив результати проведеного ним же опитування, яке засвідчило тотальну перемогу Єлисаветграда! Очевидно, не дарма. Таким же чином голова Верховної Ради реалізував кулуарні домовленості і пропхнув питання про перейменування Кіровограда з голосу, без обговорення, і що найгірше – без врахування думки громади і рішення міської ради, що є порушенням божих, людських і українських законів.

Однак – сталося. В результаті ми втратили можливість повернути місту історичне ім’я Єлисаветград і цим припинити ганебну практику присвоєння місту імен з політично-кон’юнктурних міркувань. Нагадаємо, що це вже п’ята назва за останні 100 років! Ми розкололи міську громаду, яка консолідувалася під час Майдану і боюся, що «єлисаветградці» не стануть більше слухати полум’яних закликів місцевих патріотів, тим більше – довіряти їм. Розколювати суспільство під час війни, як казав класик - «архи глупо». Цим рішенням Верховна Рада відкрила «ящик Пандори», завдяки чому бацила перейменувань заразить всі населені пункти і міста України, які несуть в своїй назві ознаки «імперських» імен – Маріуполь, Олександрія, Миколаїв, Херсон і так далі.

Цим рішенням Верховна Рада перекреслила роботу по створенню української нації, бо Росія розпочала війну лише тому, що українські міста Донецьк, Луганськ, Одеса, Харків, Херсон, Миколаїв та інші, почали стрімко українізуватися. Москва злякалася гімну України, який співав переповнений стадіон в Донецьку під час Євро- 2012! Їм ніяким чином не страшний начеб - то (тепер уже формально) український Кропивницьк – їм страшний український Єлисаветград! Більше того, відтепер в Москві, завдяки ярликам, наліпленим прихильникам історичної назви брехливими ЗМІ і «козубівщиною», Єлисаветград будуть вважати проросійським містом, хоча насправді, це далеко не так. Таким чином Верховна Рада України створила в Росії громадську думку, ворожу до України. Не будемо згадувати інвестиційні та іміджеві втрати від відмови від визнаної в світі історичної назви. Не будемо рахувати моральні втрати десятків тисяч обпльованих головою Верховної Ради Парубієм і компанією мешканців міста. Нагадаємо, що найдорожче обходяться навіть не помилки військових, а помилки політиків. Хоча в даному випадку, мову потрібно вести не про помилку, а про злочинний зговір частини місцевого і київського політикуму та медіа- спільноти. При цьому наголошу, що кожен має право на власний погляд і кожна думка має право на існування. Тому декомунізація Кіровограда сприймалася б зовсім по іншому, якби наші законотворці дотрималися тисячолітнього принципу – при розбіжності думок перемагає більшість!

Переконаний, що за такого сценарію, ніхто б не протестував би не лише проти Кропивницького, але і проти Єксампея чи Скіфо- Інгульська. Втім, справа ще не закінчилася. Рішення Верховної Ради може бути оскаржене. Окрім цього, на нас чекає перейменування Кіровоградської області і Кіровоградського району, а знаючи здатність наших політиків лише шкодити, можна припустити, що ми можемо прокинутися в якійсь Івано –Мазепнській чи Задніпровській області. А що, шановні науковці так і пропонували…

Сергій Полулях