Мистецький простір Андрія Німенка розгорнуто у музеї

23.06.15, 14:00

Минулого тижня у Кіровоградському обласному художньому музеї відкрито виставку творів Андрія Васильовича Німенка (1925-2006) «Мистецький простір Андрія Німенка», присвячену 90-річчю з дня народження митця.

Багата на таланти Кіровоградська земля. Далеко за її межами гримить слава про її письменників, поетів, акторів, майстрів, художників, скульпторів тощо. Гідне місце у цій славетній плеяді займає постать унікального художника, скульптора, медальєра та літератора Андрія Васильовича Німенка, мистецький діапазон якого, або, образно кажучи – його мистецький простір, просто вражає, змушуючи в черговий раз згадати усім відому аксіому – «талановита людина талановита в усьому». Андрій Німенко народився 20 червня 1925 року в селі Інгуло-Кам’янка Новгородківського району Кіровоградщини, а дитячі та юнацькі роки майбутнього майстра пройшли в Долинському районі нашого степового краю.

Андрій Васильович відноситься до того покоління, на чиї плечі лягли страшні випробування Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови країни. Доречи, йому, активному учаснику тієї війни, не було і вісімнадцяти років, коли він пішов на фронт. Серед чисельних фронтових доріг Андрія одна з них пролягла через його малу Батьківщину – Кіровоградщину, яку йому довелося визволяти наприкінці 1943-початку 1944 років. Чисельні ордени і медалі, отримані юнаком під час війни, красномовно свідчать про вагомий вклад Німенка в розгром німецького нацизму та здобуття такого актуального на сьогодні миру.

Після війни Німенко навчається у Київському художньому інституті, якій закінчує у 1951 році. Працює на викладацькій роботі, стає кандидатом мистецтвознавства, членом Національної спілки художників та Національної спілки письменників України, і навіть - Заслуженим діячем мистецтв Грузії (1969), ніби підтвердивши своїм особистим життям та плідною працею на мистецькій ниві споконвічні культурні зв’язки, братерство та духовну спорідненість українського та грузинського народів. Крім цього він – активний учасник численних виставок різного рівня та організовує свої персональні виставки, які мають неабиякий успіх.

Матінка Природа щедро нагородила Андрія Васильовича різноманітними талантами. Митець плідно і наполегливо працював в галузі станкової та монументальної скульптури, графіки та мистецтвознавства. В його творчому доробку, який навіть важко перерахувати, можна виділити пам’ятники Лесі Українці у місті Луцьку (1977), Михайлові Павлику в місті Косові на Івано-Франківщині, Давиду Гурамішвілі у місті Миргороді на Полтавщині (1969), скульптури «Шота Руставелі» (1966) та «Алішер Навої» (1968), скульптурні портрети Юрія Яновського, Олександра Довженка, Остапа Вишні, Григорія Тютюнника, Павла Загребельного, Володимира Винниченка, меморіальні дошки, зокрема – Юрію Яновському в місті Києві та Тарасу Шевченку в місті Житомирі, барельєфи і меморіальні комплекси на станції Київського метрополітену «Арсенальна».

А ще Андрій Васильович одним з перших відродив на Україні призабуте мистецтво карбування з міді, латуні та інших металів. Важливою складовою мистецької спадщини Андрія Німенка стала, зокрема, створена ним серія «Героїчні наші предки» (1969-1991), до якої увійшли 25 портретів українських гетьманів і народних героїв України, які підкреслюють активну громадянську позицію майстра-патріота, небайдужого до історії свого народу, що є прикладом для наслідування прийдешнім поколінням. Тож цілком природно, що медальєрні портрети українських гетьманів та політичних діячів доби УНР, виконані талановитими руками Андрія Васильовича, часто стають складовою виставок національно-патріотичного спрямуванні, що відкриваються кожного року в стінах Кіровоградського обласного художнього музею.

Як небайдужу до історії рідного краю людину Німенка характеризує і той факт, що, проживаючи в селі Іванівка Долинського району Кіровоградщини, він створив гіпсове погруддя, меморіальну дошку та бронзові і керамічні медалі засновника Дендропарку «Веселі Боковеньки» Миколи Львовича Давидова.

Але не менш важливою складовою мистецтва Андрія Васильовича стала лірична тематика, яка розкриває його романтичну і поетичну душу. Підтвердженням цьому є, зокрема, написана Німенком величезна кількість чудових пейзажів, в яких майстер відображає красу та велич природи. Вони випромінюють гармонію і спокій, такі необхідні і бажані в наш буремний час. Доречи, багато пейзажів Андрія Васильовича виконано у техніці «пастель», такій популярній у романтичному ХІХ столітті.

Ще один бік багатогранного таланту Андрія Німенка – літературний. Митець став автором семи поетичних збірок, книги прози «Лісові фантазії» (1991) та чисельних спогадів. В його літературно-науковому доробку, крім іншого, монографічні дослідження про розвиток української дожовтневої і радянської скульптури та розділи четвертого і шостого томів «Історії українського мистецтва».

На теренах Кіровоградщині для широкого загалу Андрій Німенко відомий в першу чергу як скульптор, а ось фахівці-мистецтвознавці та незмінні шанувальники мистецтва майстра стверджують, що він зумів розкритися як багатогранна особистість і в якості художника. Доречи, на малій Батьківщині Андрія Васильовича, де його до сих пір пам’ятають і люблять, в Долинському районному краєзнавчому музеї постійно експонується виставка його робіт.

Андрій Німенко пішов з життя 1 лютого 2006 року, що стало непоправною втратою для мистецької Кіровоградщини. Після смерті художника його дружина Лариса Терентіївна Масенко та син Максим Андрійович Німенко передали в дарунок музею 358 робіт митця. Частина цих робіт постійно стає складовою виставок обласного художнього музею відповідного тематичного спрямування, і, зрозуміло – персональних виставок творів Андрія Васильовича, присвячених світлій пам’яті цього унікального і самобутнього майстра, яким по праву пишається наша Степова Еллада.

Презентована в Кіровоградському обласному художньому музеї виставка «Мистецький простір Андрія Німенка» розкриває усю багатогранність його таланта. Відвідувач виставки зможе насолодитися чудовими графічними роботами Андрія Васильвича - «Зимовий пейзаж», «Гурзуф», «Село», «На пасовищі», «Соняхи», «Верба», «Седнів. Осінь» (акварель), «Стара хата», «Вулиця квітне», «Седнів. Біля лісу», «На сінокосі», «Околиця», «Старий замок», «Осінні барви», «Квітнуть сади» (пастель), «Танок в горах», «Ґазда і ґаздиня», «Молодий і молода» (монотипія), «За Невицьким», «Пейзаж. Місток», «Стіжки в горах», «Лелека», «Старий замок» (літографія), «Під горою», «Церква», «На підгір’ї», «Верби над Черемошем», «Смерековий затишок», «Гуцульщина» (ліногравюра) та інші. Доречи, під час відкриття виставки фондове зібрання музею поповнилося ще двома графічними роботами великого майстра – «Верховинка» та «Українська кераміка».

Статус Німенка як високопрофесійного медальєра та справжнього патріота своєї держави підкреслюють представлені в експозиції бронзові медалі «Володимир Винниченко», «В сім’ї вольній, новій», «Остап Вишня», «Стоїть гора високая…», «40-річчя звільнення міста Києва та гіпсові макети медалей «Пам’ятник Лесі Українки в місті Луцьку», «Роксолана», «Богдан Хмельницький», «Іван Сірко», «Петро Дорошенко», «Іван Підкова», «Іван Мазепа», «Михайло Грушевський», «Симон Петлюра», «Павло Тичина», «Іван Миколайчук» та інші. Частина експонатів виставки наглядно підтверджують талант Німенка як скульптора. Це виконані із різного матеріалу скульптури – «Оголена», «Леся Українка», «Остап Вишня», «Григір Тютюнник» та інші. Окремий експозиційний блок склали цікаві фотоматеріали, які знайомить відвідувача з життєвим та творчим шляхом Андрія Васильовича, а також – літературні праці митця, які розкривають ще одну (літературну) грань його таланту.

Особливу теплу, родинну атмосферу, створив той факт, що на відкритті виставки були присутні родичі та близькі друзі Андрія Васильовича Німенка, зокрема - його дружина Лариса Терентіївна Масенко, яка згодом прочитала для присутніх цікаву і дуже актуальну на сьогодні лекцію «Від мовного Майдану до Революції Гідності», а також рідна сестра художника Юлія Василівна Німенко.

Юрченко Олег Григорович – старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею