Управління часом з позицій економічного ресурсу
У статті наведено роль визначального економічного ресурсу – часу. Визначено еволюцію та зростання ролі часу в розвитку окремих секторів економіки, окреслено фундаментальні напрямки підвищення економічної ефективності сучасного підприємства внаслідок раціонального використання та управління часом.
Час є фундаментальним фактором економічного розвитку та становлення сучасного економічного укладу. Розглянемо кілька визначальних характеристик, що визначили пришвидшення науково-технічного прогресу взагалі, та економічного розвитку зокрема. До них ми відносимо:
- час усвідомлення і розуміння власних потреб людиною, колективом, суспільством;
- час трансформації та розвитку людських потреб, що безпосередньо впливає на інтенсивність економічного розвитку і розвиток виробництва;
- швидкість виконання конкретних виробничих операцій та вироблення окремого (певного) готового товару;
- час, що був необхідний для переходу від натуральної системи господарювання до сучасної системи товарного виробництва;
- час, що обумовлює зміну технологічного способу виробництва та становлення нових технологічних укладів;
- час трансформації політичної системи, формування буржуазії, перехід від феодального до капіталістичного укладу;
- тривалість використання різних економічних ресурсів, зокрема природних, достатність їх для задоволення різноманітних потреб населення;
- час транспортування товарів до споживачів, час становлення та розвитку різноманітних видів транспорту;
- час, що витрачається на перетин митного кордону та оформлення відповідної документації.
Закон економії часу полягає у прагненні робітника якомога менше витрачати часу на працю, не зменшуючи при цьому обсяги доходу [1, с. 37]. Відтак, ефективне використання часу, в разі розуміння цього факту, виступає визначальним фактором підвищення продуктивності праці та визначником рівня життя найманого працівника.
При аналізі сфери освіти, особливо бюджетного сектору, в якому відбувається системне скорочення часу саме на вивчення фундаментальних, базових наук, дуже важливого значення набуває саме ефективне використання часу. В нашому випадку ми говоримо про скорочення часу для заробляння балів без втрати стипендії студентами, а в деяких випадках – і для збільшення її розміру. Йдеться, зокрема, про участь у безкоштовних наукових конференціях та про опублікування спільних тез шляхом дистанційної співпраці „студент – викладач (науковий керівник)”. Шляхом застосування e-mail студент отримує від викладача інформацію та організаційні питання щодо майбутніх конференцій, орієнтовну тематику досліджень, вичитує та рецензує проміжні результати досліджень [2, с. 629]. Саме так, управляючи часом, розумний викладач підвищує рівень знань студентів, економить і свій час, і час студента, посилює конкурентні переваги та якісні показники роботи закладу вищої освіти, сприяє посиленню рівня матеріального добробуту як себе особисто, так і студента, управляє особистим саморозвитком.
Сучасні підходи тайм-менеджменту як системи ефективного управління та раціонального використання часу організацією мають в обов’язковому порядку враховувати такі його елементи:
- час (період) перерозподілу пріоритету матеріальних і нематеріальних потреб людини;
- час, необхідний для отримання працівником його конкурентоспроможної кваліфікації;
- час, протягом якого набуті працівником знання втрачають свою актуальність;
- час, протягом якого ринок праці та ринок ресурсів взагалі реагує на різноманітні зміни в системі ресурсопостачання;
- час, протягом якого працівник може змінити або підвищити свою кваліфікацію;
- час прийняття оперативних рішень в організації;
- час розробки планів та впровадження їх у виробничий процес;
- час тривалості роботи одного працівника;
- час, необхідний на оновлення основних та оборотних фондів, в тому числі й персоналу;
- час оновлення законодавства в сфері економіки (тривалість дії певної постанови чи закону);
- часовий лаг, що має місце між прийняттям змін у економічному законодавстві та його реальним впровадженням у господарський процес;
- час, що витрачається працівниками на саморозвиток і самовдосконалення та час, необхідний працівнику на усвідомлення їх необхідності;
- час адаптації до нового трудового колективу;
- час формування корпоративної культури;
- час формування та ліквідації певних моральних норм, правил поведінки, внутрішньої корпоративної культури організації;
- час життєвого циклу організації;
- середня тривалість роботи одного працівника у компанії.
Беручи до уваги те, що саме час є найобмеженішим фактором виробництва [3, с. 13], а також той факт, що темпи змін у сучасному суспільстві, в тому числі й у економічній сфері, суттєво пришвидшились, можна однозначно стверджувати, що саме тайм-менеджмент є визначальним інструментом розвитку сучасної організації.
Це йде в розріз з концепціями людського капіталу та постінформаційної економіки, які стверджують, що визначальним ресурсом сучасного господарювання виступає інформація, яка характеризується необмеженістю та свободою поширення, що сповільнює необхідність активізації заходів управління [4, с. 521]. В дійсності, будь-яким визначальним ресурсом економічного розвитку виступає час, який не має субститутів та не дозволяє здійснювати його заміни у різних технологіях, і його надмірна обмеженість вимагає дуже серйозної управлінської уваги до ефективності його використання.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. Кіровоград : „Пік”, 2009. 548 с. : іл.
2.Яковенко Р. В. Застосування закону економії часу в процесі викладання економічної теорії студентам неекономічних спеціальностей. Україна – територія можливостей для розвитку підприємництва : збірник матеріалів міжнародної науково-практичної інтернет-конференції [Економічні перспективи підприємництва в Україні], (26–27 жовтня 2017 р., м. Ірпінь) : у 2 ч. Ч. 1. Ірпінь : Університет ДФС України, 2017. Ч. 1. С. 628–630.
3.Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб. Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. 120 с. : іл.
4.Яковенко Р. В., Педь І. В. Тайм-менеджмент як інструмент розвитку організацїі. Modern science : innovations and prospects: Proceedings of I International Scientific and Practical Conference (October 10-12, 2021, Stockholm, Sweden) : SSPG Publish, Stockholm, Sweden. 2021. P. 518-521.
Роман Яковенко, кандидат економічних наук, доцент, Економіко-технологічний інститут імені Роберта Ельворті
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?