Як регулюють різні сектори економіки в розвинутих країнах (глава 2)
Зокрема, у повоєнній Японії окупаційна влада (США) допомагала реформуванню економічних інституцій через:
– ліквідацію системи великих підприємств, які сприяли посиленню військової сили Японії – дзайбацу (тісно пов’язані конгломерати компаній, якими переважно володіла й управляла одна сім’я) і продаж їхніх акцій у процесі масової приватизації;
– закладення підвалин соціальної злагоди шляхом поділу великих земельних володінь і передання невеликих земельних наділів у приватну власність селянам;
– створення ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва, ринковій конкуренції та міжнародній торгівлі. З цією метою під тиском американців японський уряд прийняв законодавство американського зразка в галузі політики зайнятості, фінансових ринків і конкуренції, розробив жорстку програму фінансової стабілізації, основними елементами якої було скорочення бюджетного дефіциту і припинення субсидування промисловості.
Невдовзі ця політика дала відчутні результати, забезпечивши тривале економічне зростання. Саме вона визначила економічний зміст ринкових реформ, здійснюваних тепер у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні. Однак не менш важливим є й те, що американська промислова політика в Японії не породила капіталізму американського типу, хоч і базувалася на американських законах. Наприклад, розпущені дзайбацу було замінено схожими на них кейрецу; незважаючи на те, що нове законодавство про працю мало в чому відрізнялося від американського, японці створили систему пожиттєвого найму, яка не відповідаєамериканським уявленням про трудову зайнятість; у формуванні соціальної політики Японія враховувала рекомендації США, однак переважають у ній національні традиції.
Таким чином, не існує єдиної формули ринкової економіки для всіх національних економік. Спільними є лише загальноринкові засади, зокрема приватна власність, лібералізація, відкритість руху товарів і капіталів та ін. Кожна країна намагається у ці загальні ринкові засади внести свої національні переваги, які підсилюють їхню дію і поліпшують функцію виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?