Сутність державної інвестиційної політики. Державне регулювання інвестиційної діяльності
Структурне регулювання здійснюється державою в тому числі через інвестиційну політику, яку сама формує.
Інвестиції – це всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект. Це витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу, а також пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Процес вкладення названих цінностей називається інвестиційною діяльністю, яку здійснюють інвестори, – фізичні та юридичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.
Державна інвестиційна політика – це діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяльності з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Іншими словами, це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефективності національної економіки.
Основні види інвестиційної діяльності, які є об’єктом державного регулювання: реальні інвестиції (капіталовкладення), фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає в себе:
-пряме управління інвестиціями;
-опосередковане управління;
-контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами.
Складовими механізму реалізації інвестиційної політики є:
-система оподаткування з визначенням суб’єктів та об’єктів оподаткування, податкових ставок, пільг;
-облікова та процентна політика, операції на фондовому ринку;
-грошова політика – забезпечення стабільності національної валюти;
-амортизаційна політика;
-бюджетна політика та політика державних інвестицій;
-цінове регулювання та інше.
До основних принципів державного регулювання інвестиційних процесів належать:
1.Підвищення ролі власних джерел інвестування національної економіки.
2.Децентралізація інвестиційного процесу (передача функції забезпечення інвестиціями суб’єктам господарювання).
3.Розміщення централізованих капіталовкладень на конкурсній основі.
4.Фінансування інвестиційних проектів відповідно до державних цільових програм (принцип адресності) та інше.
Фінансовими джерелами інвестиційної діяльності є внутрішні та зовнішні (іноземні) інвестиції.
Основними шляхами залучення інвестицій є:
-підвищення рентабельності підприємств і можливостей самофінансування;
-створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;
-випуск цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств і населення та інше.
Реалізація інвестиційної політики держави передбачає розробку інвестиційних проектів, їх аналіз. Інвестиційний проект – це планування, аналіз та освоєння інвестицій.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?