Визначте ризики - захистіть здоров’я!

29.03.19, 16:00

«Визначте ризики - захистіть здоров’я!» - ось керівний принцип роботи Німецького федерального інституту оцінки ризиків (BfR). Ця наукова агенція була створена для зміцнення захисту здоров‘я споживачів - вони відповідають за підготовку експертних звітів та висновків щодо безпеки харчових продуктів і кормів, а також безпеки речовин і продуктів.

Німецький федеральний інститут оцінки ризиків - незалежна наукова інституція, створена у 2002 році і підпорядкована Міністерству продовольства та сільського господарства.

- Завдання інституту включають оцінку існуючих та виявлення нових ризиків для здоров‘я, складання рекомендацій щодо зменшення ризику та комунікація ризиків споживачам, - розповідає Юлія Шоне, представниця Департаменту «Міжнародна співпраця та контактний орган Європейської агенції безпеки харчової продукції EFSA”.

Я познайомилась із пані Юлією та її колегами під час візиту у Берлін за програмою «Громадська школа дієвих практик ЄС» (#CISEP).

Одним із експертів, який поділився із нами цікавою інформацією, був доктор Стефан Меркель, співробітник Департаменту хімічної безпеки та безпеки продуктів, зокрема відділу безпеки матеріалів, що контактують із продуктами харчування.

За словами пана Меркеля, у своїй роботі відділ керується директивою #1935/2004, яка регулює всі моменти, пов‘язані із матеріалами, котрі контактують із продуктами. Також у директиві йдеться про матеріали, про які можна резонно подумати, що вони будуть контактувати. Наприклад, паперові серветки використовуються, щоб витерти рота чи руки, але в них часто загортають і їжу.

У п‘ятому параграфі згаданої директиви перераховані 14 матеріалів, які повинні бути певної якості, щоб контактувати з їжею. Це кераміка, резина, регенована целюлоза, корк, силікони, фарби для друкування на папері та інші. Для пластику існує навіть окрема додаткова директива 10/2011, оскільки гранична межа переходу часток із пластику до їжі досить низька.

- У своїй роботі ми оцінюємо ризики тих матеріалів, по яких немає детальних рекомендацій. Наприклад, різні типи воску, фільтри із кавою, полімери, які витримують високі температури. Втім, результати наших дослідження не є законами і не обов‘язкові для виробників. Натомість на своєму сайті ми даємо всім вільний доступ до цієї інформації, - розповідає доктор Стефан Меркель.

Слухаючи пана Меркеля, я згадала соломинки для коктейлів, зроблені з натуральної соломи, які бачила в Естонії, і спитала, чи вони у департаменті перевіряють такі контактні матеріали. За словами експерта, використання подібних природних матеріалів регулює згадана директива (зокрема, у параграфі 36). Це стосується таких контактних матеріалів, як папір, трава, солома і так далі. Але якщо департамент дізнається про небезпеку чи загрозу, то може провести обстеження конкретного товару.

Тільки минулого року Інститут провів 3300 оцінок - над цим працює 1000 співробітників, з яких 50 - це науковці, а решта - інші спеціалісти. У тому числі Анна Кайзер, співробітниця департаменту комунікації ризиків, відділу зв‘язків з пресою та громадськістю.

- Наша мета - закрити прогалину, прокласти місточок між тим, що знають науковці і тим, що думають люди, - пояснює Анна Кайзер.

За її словами, людям важливо розуміти різницю між науковими знаннями і цифрами та персональним досвідом і сприйняттям ризиків. І наводить приклад між авіакатастрофами та ДТП. Адже аварій на літаках минулого року сталося 19 випадків у світі, а ДТП тільки в Євросоюзі було минулоріч 25 300. Втім, через велику увагу медіа до авіакатастроф та неможливість попередити катастрофу для звичайного пасажира, люди вважають ризик перельотів більшим від ризику постраждати на дорозі.

- Ми повинні постійно та інтерактивно, а також вчасно інформувати громаду про ризики, і це визначено для нас як обов’язок законодавчо, - пояснює пані Анна.

Вона навела кілька кейсів, якими вони займалися. Так у 2011 році про діоксин у яйцях багато писали медіа, але реального ризику не було. У 2014 багато говорили про алюміній у овочах. З 2015 року і досі багато дискусій йде про залишки гліфосату у сільськогосподарській продукції.

- Ризики, які ми, як фахівці вважаємо дуже релевантними, наприклад, гігієна на кухні, люди часто ігнорують, - пояснює пані Анна.

Інший приклад - це сприйняття людьми хімічних, штучних речовин як більш небезпечних, аніж речовин, які є у природніх матеріалах. Але у спеціях, медові чи травах можуть бути сполуки, які будуть небезпечними для дорослих і дітей. До речі, одним із прикладів їх роботи є мобільний додаток задля запобігання ризику отруєння для дітей. Він надає інформацію про те, наскільки небезпечним є те, що дитина випадково з‘їла. А також містить гарячу лінію, куди відразу можна зателефонувати.

Вікторія Талашкевич - для сайту "Тусовка" із Берліну