Інтеграційний вибір України
Інтеграція „Співдружність незалежних держав” (СНД) створена у грудні 1991р. у процесі розпаду СРСР. На такому політичному утворенні наполягала Росія, щоб зберегти свій вплив на пострадянському просторі, а Україна і Білорусь її підтримали з метою збереження економічних зв’язків та уникнення геополітичних конфліктів. Пізніше до СНД приєдналися інші республіки колишнього Союзу, за винятком країн Балтії. Органами управління є Секретаріат СНД, який організовує зустрічі глав держав об’єднання, і Міжнаціональна асамблея парламентів країн СНД.
Десятирічна практика існування СНД виявила неспроможність досягнення економічного зближення між її учасниками і спільного вирішення складних соціально-економічних проблем. Більше лобіювалося створення політичного союзу „слов’янських народів” Росією і Білоруссю, ніж заходи економічної інтеграції як у Східній Європі, так і з виходом на Центральну і Західну Європу. Щоб схилити Україну до такого політичного союзу, Росія, з проголошенням Україною незалежності, намагалася економічно (здебільшого енергетичними чинниками) утримувати Україну в сфері свого політичного й економічного впливу. Це проявлялося в подвійних стандартах щодо оцінки розриву економічних зв’язків між російськими та українськими підприємствами після розпаду Радянського Союзу.
Публічно відповідальність за це було покладено на українську сторону. Насправді Росія переслідувала власні економічні та політичні інтереси. Оскільки багато українських підприємств виробляли напівфабрикатну продукцію для підприємств Росії, то звуження економічних зв’язків помітно послаблювало внутрішні та зовнішні економічні потуги України, змушувало її бути піддатливішою при вирішенні спірних питань. Наприклад, Росія майже вдвічі обмежила увіз цукру з України, хоч закуповувала його в Аргентині. На всі товари з України запроваджувались високі увізні мита, що робило їх на російському ринку неконкурентоспроможними. Натомість тарифи на енергоносії для України були вищими, ніж для країн Центральної та Західної Європи. Все це свідчить, що пріоритетними в межах СНД є не економічні, а політичні проблеми. З цих причин між Україною і Росією не вдалося встановити режим вільної торгівлі.
Така ситуація триватиме доти, поки Росія не відмовиться від принципів створення „регіону впливу” у межах Східної Європи історично дискредитованими методами і не перейме досвід, етику співпраці країн Західної Європи.
Отже, Україна має зробити свій зовнішньоінтеграційний вибір, який, в умовах гібридної та відкритої агресії РФ по відношенню до України, є очевидним та безапеляційним.
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?