Вибір моделі економічного розвитку в умовах глобалізації
Україні при виборі моделі економічного розвитку слід враховувати, що глобалізація є процесом закономірним і вплине на цей вибір. Вона має знайти власну ринкову модель господарювання, адже не можна беззастережно стверджувати, що в майбутньому відбудеться цілковите зближення моделей ринкової економіки і в усіх країнах буде встановлено єдині економічні інституції [1, С.352]. Такі думки вже не раз висловлювалися, але вони є безпідставними. Навіть за глобалізації, поліпшення комунікацій, інтеграції торгівлі та фінансів різні країни винаходять нові економічні форми, які стають їхніми визначальними ознаками. Якщо ці форми успішні, з часом їх запозичують інші країни, тобто новаторський процес, так само як і процес наслідування, є тим вічним рушієм, який зумовлює необхідність змін і зближення різних економічних моделей.
Відкрита економіка є важливою передумовою міжнаціонального руху капіталу, товарів і праці. Товарообмін між країнами стимулює товарне виробництво, рівень споживання і економічного зростання загалом. Для посилення міжнаціонального руху капіталу, товарів і праці країни-учасниці торговельних відносин намагаються ліквідувати бар’єри на його шляху. Вони узгоджують внутрішнє законодавство, створюють взаємовигідні умови міжнаціональних відносин, міжнародні фінансові та інші структури, наднаціональні органи управління і регулювання, тобто інтегруються для координації дій з метою розвитку національних економічних систем і піднесення рівня життя своїх громадян.
Економічна інтеграція є якісно новим етапом міжнаціональних економічних відносин, який передбачає наближення і взаємопристосованість окремих національних економік. Визначається вона концентрацією і взаємопроникненням капіталів, реалізацією узгодженої міждержавної економічної політики [2, С.352]. За останні п’ятдесят років інтеграційні об’єднання стали невід’ємним елементом відносин у світовій економічній системі. Вони мають регіональний характер і відрізняються особливістю та глибиною інтеграційних процесів, викликаних поглибленням і розширенням міжнаціонального поділу праці та глобалізацією економічних і політичних перетворень. Поділ праці зумовлює диверсифікацію (розподіл між різними сферами, об’єктами) виробництва товарів і послуг, посилення руху капіталу, створення міжнаціональних корпорацій, міжнаціональних фінансових організацій, уніфікацію міжнаціональних товарно-грошових відносин.
Інтеграційні процеси охопили країни з різним рівнем економічного розвитку на усіх континентах світу. Створення інтеграційних об’єднань – один із засобів подолання господарських проблем, який дає змогу колективними зусиллями пришвидшувати соціально-економічний розвиток. Натепер існує чимало регіональних інтеграційних об’єднань серед високорозвинутих країн, країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. У високорозвинутих країнах інтеграційні процеси є інтенсивнішими, ніж у країнах, що розвиваються, чи в країнах з перехідною економікою. Показовими щодо вибору вектора інтеграції для України є інтеграційні процеси в Європі.
Зважаючи на рівень економічного розвитку, сучасну Європу можна поділити на три економічні зони.
1. Зона ринкової економікиохоплює країни Західної Європи. Для ринкової зони характерними є відкритий рух капіталу, товарів, послуг, пошук праці, вибір місця проживання. Для господарських систем цих країн властивий високий рівень технологій обробних галузей, висока частка обробних галузей у ВВП, високі продуктивність та етика праці, ефективність капіталовкладень, розвинута конкуренція, відповідність макроекономічних показників, що сприяє зближенню національних економічних систем.
2. Зона першої стадії ринкуохоплює країни Центральної Європи і Прибалтики. Для неї характерні відносно регламентований рух капіталу, товарів, послуг, пошук праці тощо. Економічним системам цих країн властиві невисокий рівень технологій обробних галузей, продуктивності, етики праці, ефективності капіталовкладень, конкуренції, готовності до економічної інтеграції.
3. Зона передринкової стадіїохоплює країни Східної Європи. Для цієї зони характерні відносно регламентований, інколи стихійний і нерегульований рух капіталу, грошей, товарів, послуг, пошук праці тощо. Господарським системам країн властиві низький рівень обробних галузей у ВВП, а також технологій, продуктивності праці, ефективності капіталовкладень, етики праці, конкуренції та готовності до економічної інтеграції з країнами зони ринкової економіки [5, С.485-486].
Використана література:
1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – Кіровоград : ТОВ „Поліграф-Сервіс”, 2007. – 132 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Заблоцький Б. Ф. Перехідна економіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : ВЦ „Академія”, 2004. – 512 с. (Альма-матер).
Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?