Відносини власності як елемент формування економічної системи

04.04.18, 12:00

Економічні системи різняться видом власності і суб’єк­том власності. Суб’єктом приватної власності є конкретна особа, неприватної – суспільство. Вид власності визначає систему управління нею: приватна власність передбачає, що капіталом управляє його власник, неприватна влас­ність вимагає централізованого або директивного управ­ління суспільним капіталом і створеним продуктом. Від­повідно відмінні й функції виробників та споживачів у процесі відтворення виробництва.

Центральними суб’єктами ринку є власники капіталу, підприємці, домашні господарства і держава. Обсяг і структура товарного виробництва визначаються потребами до­машніх господарств і держави. Власне суспільні потреби є сигналом для виробників: для кого виробляти, що вироб­ляти, як виробляти і скільки виробляти. На ринку ресур­сів виробники купують потрібне устаткування, сировину, матеріали, працю, технології і здійснюють виробництво товарів, яких потребує суспільство. Конкуренція підказує, як здійснювати виробництво, які застосовувати техноло­гії, як знизити витрати і отримати прибуток, де реалізува­ти свої товари. Ринок товарів показує, скільки і яких товарів потребують домашні господарства і держава. Тобто на кожному ринку кожний його суб’єкт реалізовує власні ін­тереси. Важливо, щоб ринкові умови були сприятливими для цього, інакше можливий спад виробництва і зниження доходів.

Найменше відчуження суб’єкта власності від об’єкта власності пропорційно знижує його (суб’єкта) інтерес до високоефективної праці та виробництва.

Більше того, відсутність можливості у суб’єкта праці задовольнити життєво необхідний інтерес неминуче спо­нукає його до „тіньових” форм задоволення своїх еконо­мічних чи соціальних потреб, до правопорушень.

У приватної власності є конкретний суб’єкт, який не відчужений від об’єкта власності і має чітко визначений інтерес з матеріалізованими кількісними та якісними па­раметрами, з відповідною стратегією і тактикою їх досяг­нення. Інтерес суб’єкта приватної власності поширюється на весь процес відтворення: зниження витрат виробниц­тва; оптимізація оплати праці і узалежнення її від затрат праці та її продуктивності; збільшення чистого прибутку чи доходу. Неприватна власність має неконкретизованого власника, суб’єкти праці відчужені від об’єкта власності, а їхні інтереси звужуються до розміру заробітної плати.

Світова практика господарювання доводить, що з огля­ду на інтереси індивіда, колективу і суспільства адекватно повинні виявлятися види власності у різних формах. Це не означає, що форми їх вияву мають жорстко встановлені пропорції. Навпаки, їх співвідношення повинно бути та­ким, щоб чутливо реагувати на корективи, які вносять від­повідні економічні та соціальні процеси, тобто ці співвід­ношення повинні бути структурно динамічними і соціаль­но та економічно згармонізованими.

Важливою умовою гармонізації структури, сприятли­вого та ефективного функціонування пропорцій видів і форм власності є їх антимонопольний характер. Створення умов для їх конкуренції – запорука сприятливого впливу видів і форм власності на зростання обсягів виробництва і підвищення якості продукції.

Особливістю двох видів власності незалежно від їх форм є різні підходи до управління, розподілу, обміну в межах кожного виду. Це зумовлено передусім тим, що різні види власності спонукають до неоднакової міри вираження еко­номічного інтересу, можливостей його досягнення.

Приватна і неприватна власність формують відмінні системи свідомості у виробників-власників і виробників-невласників, системи залучення кожного з них до процесу виробництва, їх ставлення до праці та її результатів, сис­теми управління і регулювання тощо, які в підсумку позначаються на остаточних результатах праці, виробниц­тва, обміну і розподілу.

Для кожного типу економічної системи характерні свої організаційні форми власності, управління, розподі­лу, обміну і відповідні ознаки їх вияву через процеси ви­робництва, якість продукції, структури національних економік тощо.

Найістотніші відмінності двох типів національних еко­номік такі: в економіці, заснованій на приватній власнос­ті, виробник вільно розпоряджається своїм продуктом, реалізуючи його на ринку, тобто є продавцем, а споживач – покупцем; акт купівлі-продажу відбувається на ринку за узгодженою між ними ціною. В економіці, що базується на неприватній (суспільній) власності, виробництво, розподіл і споживання продукту здійснюються централізовано, за планом. Вільного ринку не існує, розподіл продукту і ціни його реалізації регламентує держава. Отже, перший тип – економіка ліберально-ринкова, другий – економіка регламентовано-планова.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.

4. Яковенко Р. В. Основи теорії економікидля технічних спеціальностей :навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.

5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.

Р. В. ЯКОВЕНКО, к.е.н., доцент



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Валентина .«Мама весь час очікувала, що чорний «воронок» приїде і…
Скільки таких історій досі залишаються у сімейних колах!!! Іх необхідно оприлюднювати і писати- писати. Аби не…
Людмила .​НАТО й Україна: співдружність заради миру й безпеки: долаємо…
Вона ж наша зірочка! Олю, завжди рада)
Людмила .Що ви знаєте про НАТО? Вікторина на знання історії Альянсу…
Приємно, що стільки вірних відповідей!