Пам’яті художника Володимира Васильовича Кир’янова

16.08.17, 14:00

15 серпня 2017 року на світанку мистецьке сузір’я Степової Еллади втратило одну з найяскравіших своїх зірок – відійшла у Вічність душа непересічної особистості, видатного художника-земляка, члена Національної спілки художників України, лауреата обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна Володимира Васильовича Кир’янова.

Володимир Васильович народився 15 березня 1951 року у місті Кіровограді, пов’язавши з останнім усе своє творче життя. Вже з дитинства Володимир Кир’янов цікавився музикою, технічною творчістю, як всебічно розвинена особистість довго не міг визначитися з подальшим життєвим шляхом, тому після школи змінив декілька навчальних закладів, поки не зробив остаточний вибір на користь образотворчого мистецтва.

У середині 70-х років навчався на образотворчому факультеті Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії імені Анатолія Луначарського. Саме навчання допомогло закласти основи його художнього мислення, дало ази професійної школи, сформувало художній смак та почуття пропорції. Творчий ентузіазм і фантазія, невтомна праця і постійне самовдосконалення зробили Володимира Кир’янова яскравим представником української мистецької еліти, відомого далеко за межами нашого краю, чий незаперечний талант був офіційно підтверджений у 1992 році статусом члена Національної спілки художників України.

Художник завжди був незмінним учасником чисельних виставок обласного, республіканського та міжнародного рівня, серед яких - ІV виставка книжкової графіки «Художник і книга» (місто Київ, 1983), міжнародне бієнале «Імпреза-89», «Імпреза-91» (місто Івано-Франківськ), виставка художників у рамках Року культури України в Росії (місто Москва, 2002). Як художник-ілюстратор Володимир Кир’янов співробітничав з видавництвами Кіровограда, Києва, Кишинева, Кривого Рогу, Москви, виконував ілюстрації до книг В. Шила «Практика: 1962-1991», «Лезо голки», М. Сомова «Латиною, між іншим. Словник латинських виразів (1992), О. Жовни «Вдовичка» (1996), Г. Гусейнова «Станційні пасторалі. Сповідь дитинства» (1991) та ін.

А ще Володимир Васильович відомий як автор численних карикатур та гумористичних малюнків, що були презентовані майже у всіх кіровоградських друкованих виданнях. Іскрометний гумор, сатиричність та навіть гротескність його робіт, неповторна індивідуальність мислення митця дали привід шанувальникам творчості Володимира Кир’янова називати його «наш кіровоградський Гойя». Мав численні подяки та відзнаки, але найкраща нагорода для художника - коли аудиторія із захопленням сприймає його твори. Саме таку реакцію викликала зокрема персональна виставка Володимира Васильовича, що відкрилась 19 квітня 2011 року в Кіровоградському обласному художньому музеї з нагоди його 60-річчя.

Ми, співробітники обласного художнього музею пишаємось тим, що тривалий час цей геніальний майстер був нашим незмінним другом, абсолютно простим, добрим і щирим у спілкуванні, людиною з неповторним гумором, що заряджала своїм позитивом усіх оточуючих, змушуючи посміхатися і сміятися навіть у часи важких випробувань. Для нас митець був справжнім і щирим другом, вражаючи колектив музею не тільки оригінальністю своїх робіт, а й, в першу чергу – душевними якостями, інтелігентністю, доброю енергетикою. Наприкінці минулого року Володимир Васильович втратив близького друга – художника Юрія Ботнара, навесні цього року - доньку Марину… Важко, коли нас покидають такі сонячні люди... та однією зіркою на небі стало більше...

З глибоким сумом колектив Кіровоградського обласного художнього музею висловлює щирі співчуття дружині митця Любові Григорівні , сину Олександру Володимировичу, рідним, близьким, друзям та шанувальникам таланту Володимира Васильовича Кир’янова...