«Жіночі» і «чоловічі» теми в кіровоградських медіа: результати гендерного моніторингу

10.04.17, 14:00

Протягом лютого 2017-го року Прес-клуб реформ провів гендерний медіа-моніторинг для виявлення та аналізу дотримання гендерного балансу у журналістських матеріалах регіональних ЗМІ, а також наявності стереотипних образів жінок і чоловіків, використання фемінітивів на позначення посади / виду діяльності жінок.

Для моніторингу було обрано п’ять друкованих та п’ять електронних ЗМІ Кіровоградщини, а саме: Всеукраїнський тижневик «Україна-Центр», газета «Кіровоградська Правда», Всеукраїнський тижневик «Діалог», газета «Утренний город» та суспільно-політичний журнал «Persona». Також аналізу підлягали публікації на сайтах «Весь Кіровоград», «Точка доступу», «Гречка», «Новини Кіровоградщини» та «ФотоІнформ». Загальна кількість матеріалів, проаналізованих у друкованих та інтернет-виданнях, складає понад три тисячі одиниць (2 553 матеріали он-лайн та 482 публікацій у друкованій пресі).

У кіровоградських медіа жінки найчастіше виступають як експерти у таких темах, як економіка та бізнес, освіта і наука, а також волонтерство. Натомість чоловіки впевнено лідирують як експерти у темах, що пов’язані із політикою, спортом, війною та медициною. Це пов’язано як із розвиненим чоловічим футболом та бейсболом, так із тим, що головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, міським головою Кропивницького і народними депутатами від Кіровоградщини у Верховній Раді є чоловіки. А отже саме останні проводять наради, відвідують освітні і медичні заклади, зустрічаються із колективами і їхні цитати, накази, розпорядження і думки транслюють офіційні веб-сайти обласної державної адміністрації та міської ради, і, відповідно, більша частина місцевих медіа.

Зокрема, у друкованих виданнях, у матеріалах на волонтерську тематику експерток було у 6 разів більше, аніж експертів (83%), на розважальну тематику – 58%, про культуру – 44%, бізнес/економіку – 42%, медицину – 40%. У 42% про жінок пишуть у статтях про освіту/науку й у 73% – медицину/охорону здоров’я. Водночас у політичній, спортивній і воєнній тематиці – в середньому у 6 разів менше, ніж експертів.

У тижневику «Україна-Центр» є спеціальний проект, який називається «Що я думаю про це?». Газета ставить якесь актуальне питання, і збирає думки авторитетних людей. У трьох номерах газети, в яких у лютому виходила ця рубрика, було опитано 15 експертів, від політиків до блогерів, і серед них була лише одна жінка, і та – не місцева, а киянка.

В інтернет-виданнях тема волонтерства теж переважно жіноча – 89% експерток і 34% героїнь, а в освіті, культурі й медицині – 40-41% експерток і 31-36% героїнь. У повідомленнях про політику, спорт і війну що експерток, що героїнь – мінімальна кількість.

Щодо гендерних стереотипів, то варто згадати анонси святкування Масляної, під час якої організовувалися конкурси «Славнозвісна теща» і «Золотий зять». Журналісти, беручи інтерв’ю у відомих чи популярних людей, наводили їхні цитати, як то слова лідера гурту «Бумбокс»: «…Приходять люди не тільки тому, що люблять і знaють всі твої пісні, також приходять ті, хто знaє одну-дві композиції, просто в п’ятницю чи неділю з дружиною, донькою або друзями нa рок-шоу» (сайт «Точка доступу»).

Веб-сайт «Гречка» відзначився тим, що передрукував прес-реліз Аграрного технікуму щодо акції 22PushUpChallenge (віджимання від землі). У релізі окремо наголошувалося: «…о 9.00, 95 студентів аграрного технікуму, серед яких були і дівчата, зібралися на подвір'ї закладу, аби долучитися до всеукраїнської акції 22PushUpChallenge…»

Інший приклад – оголошення про збір подарунків на День Святого Валентина від волонтерки Тетяни Сили («весь Кіровоград»): «У час війни, холоду, смертей, несправедливості, сліз, людського горя наші хлопці з гарячими серцями захищають територію і незалежність України заради кожного з нас. Наближається день Святого Валентина і ми закликаємо всіх охочих підтримати наших хлопців та передати їм частинку свого серця, тепла і любові», – йдеться в дописі. Про дівчат, які воюють на фронті, жодне ЗМІ Кіровоградщини протягом місяця не згадало ані слова.

Ще один приклад використання стереотипних та сексистських фраз – це матеріал на сайті «Новини Кіровоградщини». Заголовок: «У Кропивницькому нетвереза «зозуля» загубила дворічну донечку». Але, читаючи текст, починаєш розуміти, що дитину «загубили» обоє батьків: «…Вчoрa, 23 лютoгo, близькo 17-ї гoдини, пaтрульні у Крoпивницькoму врятували двoрічну дівчинку, яку зaгубилa нeтвeрeзa мaтір. Свідки події рoзпoвіли, щo бaчили, як чoлoвік і жінкa, пeрeбувaючи у стaні сильнoгo aлкoгoльнoгo сп’яніння, зaлишили мaлoлітню дитину прoстo нeбa і зникли у нeвідoмoму нaпрямку….»

У новинах про відкриття у місті «МамоШколи» – на всіх сайтах, які про це писали, у тому числі на сайті «ФотоІнформ», ні слова не згадується про роль та участь татусів у зачатті та народженні дитини. Цитата: «…Вагітність – це не лише найпрекрасніший час у житті жінки, а й найвідповідальніший. Народження дитини повністю змінює наше життя, наповнює її новим змістом…»

Статтю про те, що на вулицях міст Кіровоградщини слизько, журналісти подали з використанням епітетів, які описують зовнішність жінки: «до редакції завітала приємна жінка поважного віку», або «миловидна жінка середнього віку була змушена вийти на проїжджу частину, аби спуститися вниз по вулиці». Який стосунок зовнішність людини має до порушеної проблематики – невідомо. Та й чи таким був би текст, якби в редакцію завітав чоловік?

У всеукраїнському тижневику «Діалог» є окрема рубрика, яка називається «Жіночі штучки». У лютому там не було матеріалів, які б могли привернути нашу увагу, але раніше на сторінках газети виходили публікації з порадами, щоб робити, «Щоб чоловік наліво не ходив», «Як привчити чоловіка робити подарунки», «Як дбати про довге волосся», а також роздуми щодо того, «Чи збільшує груди вживання кави?».

Дивна невідповідність тексту і фото спостерігається у новині про змагання з панкратіону на сайті «Гречка» – на фото видно, що у змаганнях брали участь і навіть перемагали дівчата, але у тексті жодної згадки про дівчаток-учасниць чи дівчаток-переможниць немає…

Тижневик «Україна-Центр» відзначився публікацією про новий пам’ятник, який заплановано звести у центрі міста. Описуючи журі, газета згадує Олену Степанок, яка є заступницею директора обласного художнього музею. Саме так її описали всі видання, котрі згадували про цю новину. Натомість газета «Україна-Центр» характеризує її як «вдову загиблого воїна».

Так само у газеті «Україна-Центр» вийшло інтерв’ю із соціальним педагогом Оксаною Єльченко, яка, серед іншого, розповідає про свої дослідження, не подаючи ані вибірки, ані будь-якої іншої доказової бази: «...По результатам моих исследований больше девяноста процентов проблемных детей хотят создать семью, иметь детей [...] Хорошего опыта они не имеют и подобной модели не видели в своих семьях. Нет позитивного опыта своего отца или матери, и им впоследствии приходится проходить этот путь самим. А это намного сложнее. Девочкам, не имеющим отца, еще труднее. Они потом ищут любовь с мужчинами, старшими по возрасту. Это подсознательное желание того, чтобы их оберегали и любили...» Транслюючи такі меседжі, газета поширює не тільки стереотипи, але й задає тон суспільної дискусії, в якій можливі наступні переконання (знову цитата Оксани Ільченко): «...у нас распространены так называемые консенсуальные, или гражданские браки. Часто встречаются и альтернативные – гостевые браки. Но подобные отношения, в первую очередь, негативно влияют на психику женщины. А если в такой семье есть ребенок, то и на него. Конечно, бывает, что мать ответственно относится к воспитанию ребенка, но одной ей тяжело...»

Наявна і така згубна звичка, як підписувати на фото чоловіка, згадуючи дружину лише побіжно. Наприклад, журнал «Persona» у репортажі з презентації видання підписав фото так: «Андрій Лаврусь з сім’єю» (на фото чоловік, жінка і дитина), або «Андрій Табалов з дружиною Ксенією».

Складна ситуація на Кіровоградщині із уживанням фемінітивів. Не зважаючи на те, що всі медіа їх використовують, спільна біда всіх видань – це вживання фемінітиву у заголовку, і не вживання їх в основному тексті. Або навпаки. Або чергувати використання назви професії у жіночому та чоловічому родах, коли мова йде про жінку. Наприклад, в одній новині сайт «весь Кіровоград» пише «керуюча справами», а в наступній новині про ту ж саму людину вже «керуючий справами».

«Перлина» використання фемінітивів – це новина про Сільві Кауфман. Якщо ви не дочитаєте цього матеріалу до шостого абзаца, то так і не здогадаєтеся, хто це – чоловік чи жінка.

Із цікавинок стилістики – це використання фемінітивів на позначення посад речниць силових структур. Віталіна Бевзенко частіше є «речником» (пaтрульнoї поліції), натомість Iринa Гaркушa – частіше є «речницею» (Лeнiнcькoгo рaйoннoгo cуду). Більше того, пані Віталіна у різних новинах підписана різними посадами – то вона речник патрульної поліції, то речниця Національної поліції, то кeрiвник сектору комунікації oбласнoї поліції.

Від використання фемінітивів журналістів і видання «рятують» скорочення, які часто читачам незнайомі, або мало знайомі, наприклад «т.в.o. нaчaльникa Нoвгoрoдкiвcькoгo вiддiлeння поліції»… Якби там не було імені – Iринa Король, – хто б знав, що то жінка?! (Точка доступу, 20.02).

Чи не найбільше дивують матеріали, в яких журналісти самі не можуть визначитися, як правильно називати героїнь та експерток своїх публікацій. Наприклад, у повідомленні на сайті «Точка доступу» у заголовку написано «Заступницю міського голови Кропивницького оштрафував офіс омбудсмена України», а вже у першому реченні йдеться «Зaступникa Крoпивницькoгo мiськoгo гoлoви Нaтaлю Дзюбу oштрaфувaли зa ненaдaння публiчнoї iнфoрмaцiї….» Втім, у цій же новині її знову називають «чиновниця».

Інший приклад – новина про безробіття. «Зa минулий рiк нa Кiрoвoгрaдщинi зрic рiвень безрoбiття cеред нacелення. Прo це пoвiдoмилa зacтупник директoрa Кiрoвoгрaдcькoгo oблacнoгo центру зайнятості», – пише сайт «Точка доступу». І вже через кілька речень журналіст називає Лілію Кoлеcник «пocaдoвицею».

Майже всі видання – і електронні, і друковані – які підлягали аналізу, згадали про новину, коли жінка народила дитину в електричці і пологи приймали працівниці потягу. Але тільки газета «Кіровоградська правда» назвала їх провідницями у заголовку (всі решта назвали жінок – провідниками).

У новині про зустріч мера із активними мамами, сайт «Точка доступу» називає їх «представниками», хоча у зустрічі брали участь виключно жінки. Натомість на сайті «Гречка» автор статті про ювілей Клубу народних ремесел ставить особливий акцент на тому, що у клубі є «єдиний чоловік-вишивальник».

Іноді, читаючи кіровоградські ЗМІ, виникає відчуття, що журналіст, описуючи одну людину, має на увазі насправді двох осіб – і чоловіка, і жінку, Наприклад, у журналі «Persona» про Ганну Зарєчну – «автор и вдохновительница», про Анастасію Суворову – «переможниця і призер», про Юлію Шкурупій – «засновниця фонду і тренер», про Олену Момот – «мама трьох дітей і дизайнер», про Галину Артеменко – «гастроінтелектуалка і кулінарний емпірист».

Втім, відзначимо, що у плані інтерв’ю із жінками – нарізну тематику, від бізнесу до подорожей, від волонтерства до моди, саме журнал «Persona» можна назвати найбільш гендерно чутливим. По-перше, половина публікацій у журналі присвячена жінкам – вони є героїнями або експертами. По-друге, це єдине видання, яке підготувало матеріал, котрий можна назвати тематичним у рамках нашого моніторингу – мова про статтю «Коли чоловіки ходитимуть у декрет на рівні з жінками і навіщо це треба?»

Загалом за індексом гендерної чутливості українських медіа кіровоградські ЗМІ посідають четверте місце серед 220 друкованих та інтернет-видань 22 областей України.

___________________

Авторка моніторингу – Вікторія Талашкевич, Кіровоградський прес-клуб реформ

___________________

Гендерний моніторинг журналістських матеріалів регіональних видань проведений у межах проекту «Ґендерний простір сучасної журналістики: від теорії до практики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки програми «У-Медіа» (Інтерньюс).