25 січня 2017 року в Кіровоградському обласному
художньому музеї розгорнуто експозицію «Цар лісу» до 185-річчя від дня
народження видатного художника-пейзажиста, гравера-аквафортиста, академіка,
професора Петербурзької Академії мистецтв, одного із засновників Товариства
пересувних художніх виставок Івана Івановича Шишкіна (1832-1898).
…
Коли вимовляєш прізвище відомого російського художника Шишкіна, то зразу всі
згадують його знамените полотно «Ранок у сосновому лісі»(1889, Державна Третьяковська галерея, РФ). Ще за часів СРСР
у продуктових магазинах продавалися цукерки «Ведмедик клишоногий» з
репродукцією цієї картини на обгортці, які в народі просто називали «Три
ведмеді» (хоча на полотні їх зображено чотири). А ще я з дитинства пам’ятаю
килим у себе над ліжком із зображенням дрімучого лісу та грайливих ведмежаток
(навіть збереглися фотографії)…Іван Іванович Шишкін – один з найбільших відомих та
знаменитих пейзажистів. Пройнятий нескінченною любов’ю до батьківщини, художник
на протязі всього свого життя оспівував її надзвичайні по красі образи,
передаючи особливий, величний дух природи. Полотна Шишкіна по праву вважаються
шедеврами скарбниці світового живопису, а його талант явив собою нову епоху
вітчизняного пейзажу ХХ століття. Серед майстрів старшого покоління І. І.
Шишкін представляв своїм мистецтвом явище виняткове, якого не знали в галузі
пейзажного живопису попередні епохи. Ще на
початку творчого шляху художник записав
у свій альбом, що «найголовнішим для
пейзажиста є старанне вивчення натури», так
ніколи він і не змінив цьому принципу.
У всіх своїх творах
майстер є дивним знавцем рослинних форм. Щоб Шишкін не відображав у своїх
полотнах - берези, дуби, сосни, ялини, все, що знаходиться під деревами,
каміння, трава, вода, все настільки реалістично зображено, що з’являється
відчуття наче ми знаходимося у цьому лісі, відчуваємо його подих та велич,
пульс життя.
В
експозиції зали західноєвропейського та російського мистецтва кін. XVIII – поч.
ХХ століття представлено картину
«Сосновий
ліс» (1883-1894), написаний
трьома художниками – Іваном Шишкіним та його учнями Андрієм Шильдером і Юлієм
Клєвєром. Та можна з упевненістю сказати, що вийшов типово шишкінський пейзаж з
філософським осмисленням природи. Образ природи вирішений монументально.
Відчувається якась романтична таємничість: природа немовби манить людину в свої
незвідані простори. Романтика в пейзажі чудово сполучається з епічною величчю
природи: з могутньою силою здіймаються вгору стрункі й горді велетні-сосни,
створюючи повільний ритм руху, який поступово затихає і зупиняється в
мовчазно-спокійних, майже застиглих силуетах вершин. Полотно вражає своїми розмірами
(235,5х161,3), тривалістю створення (11! років) і дійсно є окрасою зали. Робота
була передана у 1962 році з фондів Державної Третьяковської галереї,
відреставрована у 2004
художниками-реставраторами Національного науково-дослідного
реставраційного центру України.
Поряд із живописними роботами особливе місце у творчості
Шишкіна належить графіці. Художник майстерно володів мистецтвом малюнка й
гравюри. В 1891 році в Академії було виставлено більше шестисот етюдів і гравюр
Шишкіна. Виставка давала уявлення про величезну працю художника, який глибоко
відчував і намагався передати красу й богатирську силу природи. В 1894 році вийшов альбом «60
офортів І.І. Шишкіна. 1870-1892». Фондовому зібранню художнього музею пощастило
мати друкарські відбитки оригінальних офортів для популярного російського
журналу «НИВА» –
«Лісова річка» (1893) та
«Дубовий
гай Петра Великого у Сестрорецьку» (1893). Ці роботи невеликі за розміром, але в них відчувається
та ж краса і загадковість природи, яку ми звикли бачити на всесвітньо відомих
творах майстра-живописця. Друкарські відбитки були закуплені в 1962 році у
місцевої жительки Потапової. Доповнює експозицію книга
«Иван Іванович Шишкин. Переписка. Дневник. Современники о художнике»
(1984), яка розкриває нам такий багатогранний світ майстра живопису.
Відомий художник-передвижник, найближчий друг Шишкіна
Іван
Крамськой так говорив про нього
:«Іван Шишкін нас просто дивує своїми пізнаннями... І коли він
перед натурою, то точно
у своїй стихії, отут він і сміливий, і спритний, не замислюється, як, що
й чому... тут він усе знає, я думаю, що це єдина у нас людина, яка знає природу
вченим образом... Шишкін - верстовий стовп у розвитку
російського пейзажу, це людина-школа».
Леся Нестройна,
науковий
співробітник відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного
художнього музею
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?