Як фінансувати українських сільгоспвиробників за допомогою аграрних розписок: Уроки Бразилії

24.08.16, 18:00

У травні 2016 року Проект IFC «Аграрні розписки в Україні» організував робочу поїздку до Бразилії для представників Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, компаній-постачальників, компаній-дистриб’юторів, банків, а також Українського клубу аграрного бізнесу з метою детального вивчення досвіду Бразилії щодо аспектів роботи з аграрними розписками та застосування найкращих практик впровадження цього інноваційного інструменту в Україні.

Україна є незалежною державою вже протягом понад два десятиліття, але потенціал її агропромислового сектору досі реалізовано далеко не повною мірою. Тривалий період українські аграрії не мали можливостей використання сучасних технологій в повній мірі. Але сьогодні фермери України поступово наздоганяють своїх колег з розвинутих країн світу, і цей поступ може прискоритися ще більше, якщо фермери матимуть доступ до фінансування. Це допоможе сільгоспвиробникам отримувати якісніше насіння, більш продуктивне обладнання і технології, а також знання про передові практики в агробізнесі. Одна з ключових проблем українських сільгоспвиробників полягає в тому, що фінансові установи не дуже охоче кредитують аграрний сектор. В основі цієї проблеми лежить застава, а точніше, її відсутність. Землю не можна використовувати як заставу через мораторій на купівлю та продаж сільськогосподарських земель: ця заборона дісталася країні в спадок від радянського минулого. Але в світі існує багато інших моделей, на які Україні варто поглянути. У Бразилії, наприклад, надзвичайно успішно розроблялись інноваційні підходи до аграрного фінансування. Вивчаючи досвід Бразилії, українські фермери і фінансові інститути змогли з'ясувати, які сучасні фінансові інструменти можна розробити, щоб подолати кредитну кризу.

Успіх Бразилії із впровадження аграрних розписок Бразилія - найпотужніший у світі виробник сільськогосподарської продукції, та щоб забезпечити своїх виробників фінансовими коштами, використовує аграрні розписки як інструменти фінансування, які дають фермерам можливість позичати гроші під заставу майбутнього врожаю. Коротше кажучи, банк видає фермерам або постачальникам виробничих ресурсів кредит на придбання необхідних матеріалів для максимального збільшення врожаю, наприклад, техніки, обладнання, добрив, насіння, іригаційних систем або зерносховищ. Аграрні розписки реєструються нотаріусом у державних реєстрах і вважаються погашеними, коли фермер поставляє сільськогосподарську продукцію або кошти в рахунок оплати кредиту. Основною заставою є майбутній врожай. Запроваджені в Бразилії ще в 1994 році, після того, як Україна вже була незалежною державою, аграрні розписки сьогодні забезпечують більшу частину оборотного капіталу, використовуваного в бразильському агробізнесі, а це майже 20 - 30 млрд. дол. США на рік.

На рахунок аграрних розписок припадає 20-40% від вартості всіх фінансових інструментів у сільському господарстві. Вони дали величезний поштовх для розвитку бразильського сільськогосподарського сектору. За 20 років виробництво зерна, наприклад, збільшилось з 60 млн. до 200 млн. т. Бразилія є другим за величиною виробником продуктів харчування і найбільшим експортером продовольства в світі. Внесок аграрного сектору у ВВП Бразилії становить 23% , а в загальний обсяг експорту країни - 44%. У 2014 році Бразилія експортувала продукції на 101 млрд. дол. США у 217 країн. Це привернуло інтерес українського уряду, який заохочує всебічну модернізацію сектору. У відповідь на цю зацікавленість Проект IFC «Аграрні розписки в Україні» за підтримки Швейцарської Конфедерації почав вивчати бразильську модель і адаптувати її для застосування в Україні.

Наступний рівень: торгівля аграрними розписками У Бразилії аграрні розписки продовжують розвиватися і стають технологічно дедалі складнішими. Ціни тепер прив’язуються до ф’ючерсного ринку, щоб дозволити хеджування. Починаючи з червня 2015 року, у Бразилії аграрні розписки можуть бути зареєстровані і обертатися на біржі як цінні папери. Це важлива новація для банків, які не хочуть, щоб в кінцевому рахунку, якщо фермери не повернуть кредити, вони лишилися із зерном на руках. Замість цього вони можуть запустити аграрні розписки у вільний обіг на біржі, а це сприятиме кредитуванню.

Ще одним фактором успіху розвитку аграрних розписок у Бразилії стало прийняття закону про надзвичайні заходи, який посилює примусове виконання розписок. Якщо заставлений врожай опиняється деінде, а не там, де передбачено розпискою, то кредитор за прискореною процедурою може звернутися до суду, і судові виконавці почнуть примусове виконання розписки і допоможуть фізично вилучити заставлений урожай. Кредитори можуть також отримати право першої вимоги на врожай наступного року. У такий спосіб забезпечується додатковий захист кредиторів. Рівень неповернення кредитів за аграрними розписками є низьким: він коливається від 0,35% до 1% в залежності від продукту, а це набагато кращий результат, ніж у інших інструментів. Тепер у IFC є ідея адаптувати аграрні розписки для їх застосовування вздовж всього ланцюжка створення вартості. Поширення використання аграрних розписок в інших напрямках та галузях виробництва сільськогосподарської продукції, наприклад, виробництва продукції тваринництва, овочівництва та садівництва. Також необхідно продовжувати роботу з формування повноцінних фондового і товарного ринків, які поки ще недостатньо розвинені в Україні.

Застосування цієї моделі в Україні Звернувшись до досвіду Бразилії, IFC та її партнери почали вивчати аспекти використання аграрних розписок, починаючи з банківських операцій, роботи реєстрів, і закінчуючи особливостями забезпечення примусового виконання. Наступним кроком був початок пілотного проекту з використання аграрних розписок в Україні. У тісній співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції, банками, агропідприємствами та іншими міжнародними організаціями у 2015 році IFC запустила пілотний проект у Полтавській області, в якій в першій рік було видано 10 аграрних розписок. Модель не була повністю ідентичною до бразильської: в Україні вдалось заздалегідь вирішити деякі з проблем, з якими Бразилія зіштовхнулась у своєму досвіді. Наприклад, Україна запровадила єдину централізовану електронну систему реєстрації, яка має високу прозорість, що дає банкам і постачальникам виробничих ресурсів можливість легко бачити, який урожай уже було заставлено. В Бразилії існує багато реєстрів і не всі вони є електронними. Пілотний проект виявився успішним: усі 10 аграрних розписок були виконані. Впровадження аграрних розписок було розширено на Черкаську, Вінницьку та Харківську області і станом на середину 2016 року було видано 59 аграрних розписок, рівень фінансування за цими аграрними розписками склав понад 185 млн. грн. Фермери помітили аграрні розписки: попит на них зріс у п’ять разів порівняно з минулим роком. Попри цей успіх стало зрозуміло, що необхідно здійснювати подальші поліпшення. Серед питань, що чекають на врегулювання, є особливості банківських процедур та оподаткування операцій ПДВ. Показавши, що аграрні розписки можуть працювати в Україні, у травні 2016 року IFC організувала робочу поїздку до Бразилії, щоб детально вивчити всі аспекти аграрних розписок.

Основні висновки

Розробляючи закон про аграрні розписки в Україні, IFC та її партнери враховували як позитивний досвід Бразилії, так і помилки. Завдяки цьому стало можливим застосувати деякі з уроків Бразилії при запровадженні аграрних розписок в Україні та визначити області, на яких слід зосередитися в майбутньому. Ось кілька таких уроків. • Стандартизація процесу видачі та виконання аграрних розписок, зокрема, укладання контрактів, при цьому важливим чинником успіху є роль нотаріусів. Стандартний процес дозволить всім зацікавленим сторонам краще координувати свої дії і сприятиме однаковому розумінню аграрних розписок суддями. • Система реєстрації. Завдяки єдиній електронній системі реєстрації, в якій консолідується вся інформація про аграрні розписки, всі зацікавлені сторони можуть користуватися системою набагато простіше. У Бразилії реєстрів кілька, і деякі з них паперові, що робить їх використання незручним. В Україні на базі Міністерства аграрної політики та продовольства створюється єдина електронна система реєстрації, куди вводиться і де зберігається вся інформація про операції з аграрними розписками. Для оформлення фінансування кредитор і позичальник йдуть до нотаріуса, укладають аграрну розписку, і вся інформація автоматично вводиться до Реєстру аграрних розписок і до Реєстру обтяжень рухомого майна. • Забезпечення виконання. Для створення довіри до кредитів і інвестицій потрібне забезпечення належного виконання. У Бразилії було розроблено закон про надзвичайні прискорені заходи, в силу якого кредитор вправі звернутися до суду, якщо зможе довести, що фермер продає або перевозить зерно для зберігання в інше місце. При цьому судді повинні дотримуватися принципу рівності сторін аграрних розписок і забезпечувати їм правовий захист відповідно до норм закону. Відповідно до законодавства України процедура примусового виконання зобов'язує виконавця забезпечити звернення стягнення на заставу протягом семи днів. • Аграрні розписки у вільному обігу на ринку.

Досвід Бразилії показав, що паралельно з тим, як розвиваються система фінансових ринків і технології, виникають можливості для новацій. Якщо аграрні розписки будуть в майбутньому реєструватися як цінні папери, це зробить їх здатними вільно обертатися на ринку, що дасть можливість більш ефективно управляти цінами, ліквідністю та валютними ризиками, пов'язаними з операціями з аграрними розписками. У Бразилії аграрні розписки поступово перетворились на ефективний, забезпечений санкцією інструмент, що вільно обертається на біржі. У цьому напрямку слід іти й Україні: і українське сільське господарство, і фінансовий сектор виграють за рахунок запровадження більш складних фінансових продуктів, забезпечених надходженнями в рамках аграрних розписок, що сприятиме розвитку кращого, більш довгострокового фінансування для фермерів. • Система кредитного рейтингу дасть кредиторам можливість пропонувати процентні ставки, частково обумовлені кредитоспроможністю фермера. Фермери з гарною історією погашення кредитів зможуть отримувати кращі ціни, а це забезпечуватиме додаткові стимули сумлінно виконувати свої зобов’язання і розумно використовувати кредитні кошти. • Фермери як бізнесмени. Фермерам необхідно надавати більше інформації та проводити навчання, як приймати рішення і працювати, орієнтуючись на фінансові показники та фінансову звітність.

Наступні кроки для розвитку аграрних розписок в Україні Проект IFC показав, що аграрні розписки в Україні працюють і тим самим забезпечують сільгоспвиробникам новий фінансовий інструмент для отримання кредиту. Навчаючись на досвіді Бразилії, адаптуючи аграрні розписки до місцевих особливостей і застосуючи їх на місцевому рівні, Україна змогла запропонувати новий кредитний інструмент, що задовольняє вимогам саме українського сільськогосподарського сектору. На перспективу, щоб поширити використання аграрних розписок на всій території країни, необхідно вжити кілька важливих заходів. Наприклад: • створити сприятливе середовище для аграрних розписок за рахунок роз’яснення НБУ деяких питань, таких як бухгалтерський облік операцій з аграрними розписками у банках; • аграрні розписки повинні бути розширені за рахунок включення нових напрямків, продукції тваринництва, овочівництва, садівництва; • з метою підвищення ефективності процедур забезпечення примусового виконання, за умови недотримання зобов’язань за агарною розпискою, у співпраці з Міністерством юстиції необхідно їх протестувати та вдосконалити; • аграрні розписки повинні бути перетворені на фінансовий інструмент у вільному обігу із можливістю використання його на ф'ючерсних ринках; • необхідно проводити всебічне навчання, щоб фермери та банкіри, а також урядовці могли краще зрозуміти, як працюють аграрні розписки, а також які подальші кроки будуть необхідні для оптимізації їх використання. Вплив застосування досвіду Бразилії вже відчувається в сільськогосподарському секторі України, однак потенційно цей вплив може бути набагато ширшим і глибшим. Донори та міжнародні організації розвитку можуть сприяти цьому процесу шляхом надання фінансування і знань, а також шляхом співпраці, необхідної для просування процесу вперед.

Олексій ОМЕЛЯНЕНКО, керівник Проекту IFC «Аграрні розписки в Україні»