У художньому музеї вшанували людину-легенду

26.01.16, 12:00

24 січня 2016 року виповнилось 95 років з дня народження нашого славетного земляка, людини-легенди, учасника ІІ Світової війни, Героя Радянського Союзу Григорія Олександровича Куроп’ятникова, чий сповнений героїзму та самопожертви бойовий шлях був і залишається гідний поваги і наслідування прикладом, тим більше сьогодні, в умовах нової Вітчизняної війни з черговим агресором.

Народився майбутній герой 24 січня 1921 року в місті Єлисаветграді в родині робітника. Закінчив сім класів неповної середньої школи, після чого працював токарем на Кіровоградському заводі сільськогосподарських машин «Червона Зірка» (колишній «Завод Ельворті»).

Військова служба для Григорія розпочалася в 1939 році в Прикордонних військах НКВС СРСР, що стало здійсненням його ще дитячої мрії стати саме прикордонником. Але сурові тогочасні реалії внесли корективи в його подальшу долю. Після закінчення школи озброєння в Севастополі він був направлений на сторожовий катер 4-го Чорноморського загону прикордонних суден Українського прикордонного округу. А з початком війни загін прикордонних суден взагалі був переданий до складу Чорноморського флоту.

Спочатку Куроп’ятников виконував функції кулеметника, а з вересня 1941 року стає командиром відділення мінерів. Брав участь у бойових діях в гирлі Дунаю влітку 1941 року, в обороні Одеси і Севастополя. У грудні 1941 року його катер висаджував десанти на Керченський півострів і евакуював звідти ж війська Кримського фронту в травні 1942 року, обороняв кавказьке узбережжя в 1942 році, брав участь у висадці десантів під Новоросійськом в лютому 1943 року і в забезпеченні радянського плацдарму на «Малій землі».

25 березня 1943 року, в одному із супроводжень в районі міста Геленджика Краснодарського краю, транспорт «Ахилеон» із вантажем для фронту піддався шквальному бомбардуванню тридцятьма «Юнкерсами-87». Катер Куроп’ятникова отримав 1500 пробоїн, вийшли із ладу два двигуни (залишився один пошкоджений), зірвало та скинуло на палубу носову гармату, відсіки заливало водою. Сім годин моряки по коліно у воді відкачували воду. Половина особового складу катера вийшла із строю.

Але навіть перебуваючи в такому жахливому стані катер не відходив від транспорту, продовжуючи захищати його вогнем. У цей день усі діяли відважно, але те, що зробив старшина 2-ї статті Григорій Куроп’ятников було справжнім геройством. У розпалі бою осколком впалої неподалік катера бомби Григорію відірвало ліву руку, кілька осколків попало у груди і голову. Від втрати крові він моментами непритомнів, але не залишав свого бойового посту, продовжуючи вести вогонь по вражих літаках однією правою рукою. В цей час він побачив, що на кормі виникла пожежа. Запалали димові шашки, які знаходилися біля глибинних бомб. Над катером нависла нова загроза. Із хвилини на хвилину міг пролунати вибух. Григорій поповз до вогнища, намагаючись скинути шашки за борт, але вони були міцно закріплені тонким пеньковим кінцем. Розв’язавши зубами вузол йому вдалося скинути палаючі шашки у воду. Загроза потоплення катера була ліквідована. Відбивши атаки тридцяти ворожих літаків і знищивши три із них, моряки через сім годин повернулися до своєї бази. Транспорт «Ахилеон» зостався непошкодженим. Усі члени команди геройського катеру були нагороджені за той пам’ятний бій орденами, а старшині 2-ї статті Григорію Куроп’ятникову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 липня 1943 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1050).

Тяжко поранений Куроп’ятников до кінця 1943 року лікувався у шпиталі, після виходу з якого був призначений комендантом берегової бази на флоті.

У травні 1944 року його в званні старшини I статті демобілізували по інвалідності, після чого він повертається до рідного міста, в якому живе і працює аж до своєї смерті 25 лютого 1982 року. Поховали героя, як і подобається в таких випадках, у Пантеоні Вічної Слави на Фортечних Валах.

Приємним є той факт, що батьківщина гідно вшанувала пам'ять нашого славетного земляка. Постановою Ради Міністрів СРСР від 24 жовтня 1983 року ім'я Григорія Куроп’ятнікова присвоєно прикордонному сторожовому кораблю Західного прикордонного округу. Ім’ям Куроп’ятникованазвано також одну з вулиць його рідного міста, на якій 5 травня 2010 року, до 65-річчя Великої Перемоги, йому було відкрито пам’ятник. Бюсти Григорія Олександровича Куропятникова прикрашають також міста Новоросійськ, Севастополь та Очамчирі.

Прикладом вшанування пам’яті Григорія Олександровича Куроп’ятникова можна вважати і чисельні виставки військово-патріотичного спрямування в Кіровоградському обласному художньому музеї, на яких неодноразово експонувався гіпсовий бюст Куроп’ятникова роботи геніального скульптора, лауреата премії імені Юрія Яновського, автора чисельних скульптурних творів на теренах Кіровоградщини Аркадія Юхимовича Мацієвського (1931-2006) та звучала цікава розповідь про славетний бойовий шлях легендарного героя.

Олег Юрченко –старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею