Якісна журналістика у демократичному суспільстві: Німецька Асоціація якісної журналістики

04.09.15, 14:00

Людям, які мало подорожують та й взагалі мало цікавляться світом навколо, здається, що десь там, за кордоном життя або просто ідеальне і набагато краще за те, що мають вони, або навпаки, все і всюди однаково погано. Ми ж з вами знаємо, що життя розмаїте – є успішні історії у різних сферах і за кордоном, і у нас в Україні, є приклади корупції і скандальні випадки як у нас на батьківщині, так і у країнах Євросоюзу. Про це розмаїття, про сферу ЗМІ у Німеччині, а також про Німецьку Асоціацію якісної журналістики (сайт: http://www.dgqj.de ) і розповідав українським журналістам її засновник Крістіан Прейзер.

Крістіан Прейзер, автор фото - Максим Максимов

Семінар, який зібрав журналістів та лідерів неурядових організацій із Вінниці, Житомира, Херсона, Запоріжжя та Кіровограда, проходив у рамках проекту «Регіональні Голоси за Демократію», що його започаткували DVV International в Україні та «Прес-клуб реформ» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Метою проекту є передача європейського досвіду якісної журналістики, щоб напередодні місцевих виборів консолідувати зусилля репортерів та громадських активістів.

Семінар проекту "Регіональні голоси за демократію", автор фото - Максим Максимов

Для розуміння ситуації у медіа-сфері Німеччини, Крістіан Прейзер навів певні статистичні дані, які свідчать , що на 81 мільйон жителів у країні виходить 359 щоденних і недільних газет, чий загальний тираж складає 19 000 000 примірників. Також у Німеччині виходить 23 щотижневих газети, 828 журналів та понад тисяча спеціалізованих журналів (джерело: Media-Perspektiven, Basisdaten 2014). Особливістю медіа-сфери у Німеччині є порівняно мала кількість міжрегіональних газет (FAZ, Welt, Süddeutsche, Zeit, BILD), але величезне регіональне розмаїття у плані локальних радіо-станцій – їх понад чотири сотні, більша половина з яких – це приватні станції. Разом з тим на медіа-ринку існує олігополістична структура концернів ЗМІ – це Springer, Burda, Bertelsmann (RTL), Funke, DuMont, P7S1, Madsack, Bauer, тощо. Всього існує п’ять груп найсильніших (за накладом) видавництв, що продають 43% щоденних газет. Внаслідок цього, всупереч різноманіттю газет, спостерігається зростаюча концентрація ЗМІ на одне місто\район. Також, звісно, варто брати до уваги німецькомовні ЗМІ, які діють за кордоном – це державні телеканал і радіо (Deutsche Welle), а також приватні медіа, наприклад, «Майорка-газета» і «Майорка-журнал», тираж яких на тиждень складає біля 35 000 екземплярів. Як і в Україні, - і це логічно, - переважна більшість громади зорієнтована на думку передових ЗМІ. У Німеччині це Spiegel, FAZ, Tagesschau, Deutschlandfunk.

Семінар проекту "Регіональні голоси за демократію", автор фото - Максим Максимов

Сучасні тенденції свідчать про те, що з 2000-го року виникає все більше і більше онлайн-ЗМІ. Серед тенденцій можна назвати зростаючу конкуренцію, певний «канібалізм», а також намагання опублікувати матеріали в першу чергу у мережі («online first»). Як наслідок – структурна криза ЗМІ, вважає Крістіан Прейзер.

Серед моделей фінансування ЗМІ у Німеччині переважає суміш доходів шляхом продажів і реклами, але є і винятки, наприклад, кооперативна модель (Krautreporter), нон-профіт організації з досліджень (Pro publica), Crowdfunding (Substanz, Edition F), а також моделі, що засновані на існуванні фондів (FAZ).

Основою для діяльності ЗМІ у Федеративній Республіці Німеччини є головний закон, стаття п’ята якого проголошує: «Кожен має право вільно висловлювати і поширювати свою думку усно, письмово і за допомогою зображення, а також безперешкодно отримувати інформацію із загальнодоступних джерел. Гарантуються свобода друку і свобода передачі інформації за допомогою радіо і кіно. Цензури не існує. Ці права обмежуються нормами загальних законів, законодавчими положеннями про охорону молоді та правом, що гарантує охорону особистої честі. Мистецтво і наука, дослідження та викладання вільні. Свобода викладання не звільняє від обов'язку зберігати вірність Конституції».

Стаття 5 основного закону Ф.Р.Г. від 23-го травня 1949 (відповідно до статті 19 Загальної Декларації Прав Людини Організації Об'єднаних Націй, десятого грудня 1948) проголошує: «(1) Кожен має право вільно висловлювати і поширювати свою думку усно, письмово і за допомогою зображення, а також безперешкодно отримувати інформацію із загальнодоступних джерел. Гарантуються свобода друку і свобода передачі інформації за допомогою радіо і кіно. Цензури не існує. (2) Ці права обмежуються нормами загальних законів, законодавчими положеннями про охорону молоді та правом, що гарантує охорону особистої честі». Конституційний суд Німеччини вважає основне право на свободу друку одним із «піднесених прав» і «основою вільної, демократичної держави».

Що стосується загалом ролі і місця журналістики в Німеччині, то, не зважаючи на німецьку любов до регулювання, професія журналіста у цій країні не визначена законодавчо. Німецька Асоціація Журналістів створила своє визначення ролі журналіста, як людини, котра «своєю професією сприяє поширенню і публікації інформації, думок і розваги шляхом ЗМІ». Нині у Німеччині 45.000 штатних і 40.000 журналістів, що працюють на гонорарній основі. Це вельми різнорідна професійна група, представники якої мають величезну різницю у зарплаті – від 50.000 Євро на рік, які може отримувати спів-видавець FAZ, до 20.000 Євро на рік, які отримує локальний журналіст. Ще одна тенденція – постійне збільшення кількості фахівців з PR, яких з 2010-го року стало навіть більше, аніж журналістів. Та й незалежні журналісти час від часу займаються PR, намагаючись заробити. Так само є тенденція до «зміни воріт», коли журналісти стають представниками відділів інформації уряду чи політиків (починають працювати у прес-службах).

Втім, роль ЗМІ у демократичних системах залишається незмінною: репортери є «охоронцями демократії» та представниками «четвертої влади». З цього приводу можна процитувати Ханса Йоахима Фрідріхза, журналіста із «Tagesthemen»: «Тримати дистанцію, не прийняти якусь позицію, навіть якщо це хороша позиція. Залишитися спокійним, навіть в положенні лиха, але без черствості. Тільки так ти встигнеш заслужити довіру громадськості».

Наостанку Крістіан Прейзер привів результати опитування серед громадян Ф.Р.Н. на тему «Як ЗМІ висвітлюють ситуацію в Україні?». За результатами 9% відповіли «Не знаю», 33% опитаних вважають, що ЗМІ роблять це нейтрально, а 58% переконані, що ЗМІ не пишуть про ситуацію нейтрально (джерело: Forsa 04/2015 для «Internationale Politik» (Deutschen Gesellschaft Auswärtige Politik eV).