Дмитро Шульга - про майже класиків
06.11.14, 16:00
Дмитро Шульга багато років веде у журналі "Ланруж" рубрику "To read or not to read". У наступном номері журналу шукайте його статтю "Майже класики". А зараз - частина матеріалу, для затравки:
"...Сьогодні у центрі нашої уваги автори, чиї твори мають чудові шанси стати класикою літератури зламу тисячоліть, а їхні твори вже дуже скоро увійти до програм якщо не шкіл, то вишів точно. Збірка п’єс польського автора Януша Гловацького, перекладена неперевершеним Олександром Ірванцем, має дуже промовисту й оригінальну назву «Найвищі будинки, найглибші могили». Оригінальну ще й тим, що це не назва якоїсь із представлених у книзі драм, а цитата одного з текстів. Саме так місто Великого Яблука характеризує героїня п’єси «Антигона в Нью-Йорку».
Пасьянси полюбляють розкладати не лише офісні працівники на комп'ютері у вільну часинку, але й цілком серйозні письменники. Серед яких - відомий норвезький автор Юстейн Гордер, чий роман "Таємничий пасьянс" нещодавно вийшов в українському перекладі Наталі Іваничук.
Можливо, це прозвучить банально, але найперший твір, з яким у мене виникли асоціації під час знайомства з "Таємничим пасьянсом" - Аліса в задзеркаллі" Льюїса Керрола. І там, і там досить юні головні герої, і там, і там "оживають" гральні карти. Тільки у Гордера головним є Джокер. Мовляв, у нього немає ні своєї масті, ані цифри, тому він для всіх чужий, але оце прагнення зрозуміти, хто він такий, дозволяє йому бачити більше і глибше...."
Більше читайте у журналі "Ланруж" у листопаді!
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?