Дмитро Шульга - про майже класиків

06.11.14, 16:00

Дмитро Шульга багато років веде у журналі "Ланруж" рубрику "To read or not to read". У наступном номері журналу шукайте його статтю "Майже класики". А зараз - частина матеріалу, для затравки:

"...Сьогодні у центрі нашої уваги автори, чиї твори мають чудові шанси стати класикою літератури зламу тисячоліть, а їхні твори вже дуже скоро увійти до програм якщо не шкіл, то вишів точно. Збірка п’єс польського автора Януша Гловацького, перекладена неперевершеним Олександром Ірванцем, має дуже промовисту й оригінальну назву «Найвищі будинки, найглибші могили». Оригінальну ще й тим, що це не назва якоїсь із представлених у книзі драм, а цитата одного з текстів. Саме так місто Великого Яблука характеризує героїня п’єси «Антигона в Нью-Йорку».

Як згадана вище, так і решта «великих» драматичних творів збірки містять ті чи інші алюзії до літературної класики, яку автор наближає до сучасності, своєю ерудицією та іронічним поглядом на життя доводить їх до мало не геніальних портретів доби. Скажімо, «Антигона в Нью-Йорку» описує життя місцевих імігрантів-безхатченків, а в ролі грецького хору виступає поліцейський. У «Четвертій сестрі» чеховські пристрасті переносяться на пострадянський простір і набувають рис кримінального бойовика. До того ж, з’являється дуже несподівана сестра. Місце дії п’єси «Попелюха» - колонія для неповнолітніх жінок-злочинців, куди приїжджає знімальна група для фільмування за участі місцевих вихованок казки про Попелюшку. І тоді закручується драматичне плетиво подій, в яких розкривається уся жорстокість між людських взаємин. А оскільки п’єсу мало написати, слід домогтися її постановки на сцени (до речі, п’єси Гловацького ще навіть за радянської Польщі ставилися в Британії та Америці). І в післямові режисер Київського академічного Молодого театру Станіслав Мойсеєв коротко ділиться своїми враженнями від роботи над постановками спектаклів за драмами автора. Після того, як ви прочитаєте книгу, зрозумієте наскільки це непроста справа.

Пасьянси полюбляють розкладати не лише офісні працівники на комп'ютері у вільну часинку, але й цілком серйозні письменники. Серед яких - відомий норвезький автор Юстейн Гордер, чий роман "Таємничий пасьянс" нещодавно вийшов в українському перекладі Наталі Іваничук.
Можливо, це прозвучить банально, але найперший твір, з яким у мене виникли асоціації під час знайомства з "Таємничим пасьянсом" - Аліса в задзеркаллі" Льюїса Керрола. І там, і там досить юні головні герої, і там, і там "оживають" гральні карти. Тільки у Гордера головним є Джокер. Мовляв, у нього немає ні своєї масті, ані цифри, тому він для всіх чужий, але оце прагнення зрозуміти, хто він такий, дозволяє йому бачити більше і глибше...."

Більше читайте у журналі "Ланруж" у листопаді!