У питаннях агрострахування держава має діяти послідовно

14.07.14, 10:00

Вітчизняне агрострахування є доволі молодим, проте вже потребує суттєвого оновлення. Такої думки дійшли учасники круглого столу, який 4 липня відбувся у Рівному. Експерт IFC Роман Колібаба визначив 3 основні етапи розвитку українського агрострахування. Перший припав на період, який закінчився 2005 роком. «У цей час страхування відбувалося епізодично, не системно». Інша ознака цього періоду – у договірні відносини напряму входили сільгоспвиробники та страховики. Держава лишень спостерігала за ними, а відтак, не надто зважала на проблеми, які виникали на ринку агрострахування.

На другому етапі, який тривав протягом 2005-2008 років, держава спробувала перехопити ініціативу й стати якщо не головним, проте й не останнім гравцем на агростраховому ринку. Вона запровадила механізм субсидованого агрострахування, який у передових в агропромисловому відношенні країнах вже давно став звичним явищем, а у нас все ще виглядає новаційною справою.

«У цей час, - зазначив Роман Колібаба, - зростали обсяги субсидування, а з ними й застраховані площі сільгоспугідь. Якщо у 2005 році рівень агрострахування становив лише 2%, то в 2007 році він збільшився до 8%». Третій період розпочався з 2009 року і триває дотепер. Він характеризується багатьма позитивними змінами. Зокрема, у 2012 році було ухвалено закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». У відповідності до нього, 7 листопада того ж самого року було створено об’єднання страховиків «Аграрний страховий пул».

Згаданий закон офіційно запровадив механізм субсидованого агрострахування. Проте намір держави своїми коштами посприяти зростанню рівня агрострахування в країні так і залишився нездійсненим. Субсидоване агрострахування фактично припинилося у 2009 році. Вважалося, що його відсутність буде тимчасовим, проте і до сьогодні його не вдається відродити. От і виходить, що у питаннях агрострахування, зазначив Роман Колібаба, Україна поводиться непослідовно: то вона робить кроки вперед, то задкує.

Таку свою непослідовність в агрострахуванні влада пояснює складною економічною ситуацією. Мовляв, у бюджеті немає вільних грошей, а ті, що є, спрямовуються на реалізацію серйозніших соціально-економічних програм. Довід вагомий, але фахівці агрострахового ринку переконують у протилежному – якщо й надалі нехтуватимемо агрострахуванням, то можемо втратити аграрну галузь. А вона сьогодні посідає провідні позиції в національній економіці. Тим паче, що АПК здебільшого працює під відкритим небом. Тому і не захищений від пекучого сонця, рясних дощів, градобою, міцних морозів і всього того, що називається природно-кліматичними катаклізмами.

Зрештою, це довели й події попередніх років. Наприклад, влітку 2007 року вітчизняні аграрії через посуху зазнали збитків на понад 1 млрд. грн. У загальнопланетарному масштабі ці втрати набагато суттєвіші. Так, торік вони сягнули 300 млрд. дол. Жодна національна економіка не здатна витримати такого додаткового навантаження. Проте у закордонні, за словами головного андеррайтера Агрострахового пулу Олександра Прищепи, ставлення державних органів до агрострахування зовсім інше. Воно вирізняється особливою повагою до нього.

Та ж Канада пережила різні часи – і вдалі, на зразок нинішніх, і не дуже успішні. Проте 60 років ця північноамериканська країна невпинно вибудовувала нинішню систему агрострахування. За цей час вона жодного разу не відступила від своїх намірів. Канадійці розуміли, що їх фермери годують країну двічі. Перший раз, коли пропонують свою продукцію до продажу на внутрішньому ринку, а другий – коли її реалізують за кордоном і таким чином вторговують значні кошти, які потім заходять в країну і підживлюють національну економіку.

Рівень агрострахування в Канаді порівняно з Україною незрівнянно вищий: він перевищує 60%. Там є навіть програми захисту сільгоспвиробників, які не можуть вчасно відсіятися через надлишкову кількість вологи. У Туреччині за 8 років становлення системи страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою збори страхових платежів, за даними Романа Колібаби, збільшилися у 20 разів – з 12,5 млн. євро у 2005 році до суми, яка у 2013 році перевищила 250 млн. євро. В країнах ЄС ще у 2007 році сільгоспвиробники отримали 497 млн. євро державних субсидій на страхування сільськогосподарської продукції. Для порівняння – того ж року в нашій країні відповідний показник становив лише 47 млн. грн., а роком пізніше – 60,1 млн. грн.

До певної міри, Україна прагне надолужити втрачений час. Тому Агростраховим пулом був розроблений проект Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції. Значну допомогу у цьому йому надали фахівці IFC. За визнанням учасників рівненського круглого столу, в цілому документ здатен стати підґрунтям для майбутньої Концепції. Але як будь-який інший проект, він потребує серйозного доопрацювання. Зокрема, це стосується і субсидованого агрострахування.

Попередній механізм надання субсидованого агрострахування, за якого держава заднім числом компенсувала сільгоспвиробникові 50% сплаченої ним страхової премії, на переконання Романа Колібаби, вже остаточно заіржавів і тому не придатний для подальшого використання. Треба пропонувати нові підходи, які здатні зацікавити аграріїв страхуватися. Пояснення Романа Колібаби – агрострахування є доволі дорогим для сільгоспвиробників задоволенням. Тому вони і надалі не відраховуватимуть на нього значні суми коштів і особливо напередодні посівних робіт, які потребують великих капіталовкладень. Кажуть, що від зміни доданків сума не змінюється. Насправді можна досягти значно вищого результату, якщо компенсаційні 50% держава буде сплачувати не із значним запізненням у часі, наприклад через кілька місяців, а то й через рік, як це було раніше, а одразу, які тільки сільгоспвиробник застрахується.

Наступна пропозиція Романа Колібаби теж стосується субсидованого агрострахування. Сільгоспвиробникові варто довіряти. Отож, не слід його допікати численними перевірками, які вчиняють представники контролюючих органів. Зрештою, чому всі ми пов’язуємо субсидоване агрострахування винятково з державними коштами? Варто привернути увагу на наявні фінансові можливості регіонів, які у зв’язку з проголошеною децентралізацією у подальшому будуть лише збільшуватися. Роман Колібаба розповів про те, що на Львівщині вже 3 роки працює обласна програма підтримки сільськогосподарського виробництва. На її реалізацію з обласного бюджету щороку виділяється 8-10 млн. грн. Програма працює дуже просто. Місцевий Департамент агропромислового розвитку розробляє її основні напрямки та обсяги фінансування, обласна рада підтримує їх, а керівник ОДА скріплює її рішення своїм підписом.

«Очікується, що в обласному бюджеті будуть передбачені кошти на здешевлення сплачених сільгоспвиробниками страхових премій», - підсумував Роман Колібаба. Олександр Прищепа не виключає можливостей залучення до субсидованого агрострахування регіональних коштів. Але, не зважаючи на те, чи будуть вони місцевими або державними, на законодавчому рівні треба визначити порядок їх виділення. І у багатьох чиновників відпаде бажання робити це на свій розсуд і тоді, коли їм це заманеться. Олександр Прищепа додав, що «всі зміни, які запроваджуватимуться в системі агрострахування, будуть закріплені на законодавчому рівні». Зокрема, це стосується правил вступу до Пулу, вимог до страхових компаній щодо їх платоспроможності, досвіду їх роботи у сфері агрострахування, рівня кваліфікації їх співробітників.

На законодавчому рівні також треба буде закріпити положення про порядок створення та функціонування Координаційної ради Агрострахового пулу. Дуже важливо, щоб до її складу увійшли не лише страховики та представники державних органів влади, а й сільгоспвиробники. Своєю активною участю в ухваленні тих або інших агрострахових рішень вони можуть захистити власні інтереси.
Усі ці новації припали до душі учасникам круглого столу. Один із них – керівник господарства «Хорівське», що в Острозькому районі, Іван Стецюк розповів, що завжди скептично ставився до агрострахування. А все тому, що не відчув гарантій захисту, які повинне забезпечити якісне агрострахування. А тепер замислився – «якби воно все так запрацювало, як ви говорите, то можна було б і застрахуватися».

автор - Ярослав ТРИПІЛЬСЬКИЙ, Національний прес-клуб «Українська перспектива»