Проект агрострахової Концепції поповнився хмельницькими пропозиціями

10.07.14, 13:00

Зазвичай, розмови щодо агрострахування активізуються напередодні посівних кампаній. Нинішній рік став винятком – про потреби осучаснення вітчизняного агрострахування заговорили у переддень масового збирання ранніх зернових.

Такий зсув у часі спровокував проект Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Нині цей документ, розроблений Агростраховим пулом за активного сприяння фахівців Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні», проходить апробацію на місцях. До участі в круглих столах, які в ці дні відбуваються в 13 регіонах, залучаються представники місцевих органів влади, страховики, сільгоспвиробники, журналісти.

2 липня такий круглий стіл відбувся в Хмельницькому. Місце його проведення було обрано не випадково. Протягом 3 останніх років у сільському господарстві Хмельниччини спостерігаються позитивні зміни. За цей час обсяг валового виробництва зріс більше, ніж на третину. Торік він сягнув 11,5 млрд. грн. Позитивні тенденції, за інформацією начальника Відділу фінансово-кредитного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Хмельницької ОДА Галини Стаднійчук, спостерігається і в поточному році.

Найбільшого зростання за трирічний період зазнало рослинництво. Найбільш вдалим для нього виявися минулий рік. Тоді вперше в своїй історії Хмельниччина зібрала понад 3 млн. тонн хліба. Пшениці, ячменю, кукурудзі в області надають першорядного значення, проте не обділяють увагою й інші сільськогосподарські культури. Зокрема, під цукрові буряки, сою, ріпак тут відводять значні земельні площі.

Загальна площа, яка на Хмельниччині перебуває в обробітку, перевищує 1,1 млн. га. І, незважаючи на те, що в цілому регіон відноситься до зони стійкого землеробства, щороку тут відбуваються природні катаклізми, які призводять до загибелі сільгоспкультур.

За словами Галини Стаднійчук, минулого року озимі культури загинули на площі 7 тис. га. Позаторік ця цифра становила 10 тис. га.

І це не найбільша втрата, яких через негоду зазнавали аграрії Хмельницької області. У цьому сенсі своєрідний рекорд встановив 2008 рік. Тоді місцеві сільгоспвиробники зазнали збитків на суму у понад 20 млн. грн. Згодом її компенсували за рішенням Кабінету Міністрів.

Щорічно, зазначила Галина Стаднійчук, місцеві сільгосппідприємства втрачають 5-6% своїх посівів. Останнім часом почастішали випадки, коли через капризи природи банкрутують господарства.

Що важливо – з ринку сходять не лише сільгосппідприємства, які до цього ледве зводили кінці з кінцями, а й такі, що жили з власних прибутків, займались розширенням свого виробництва.

Погодний фактор у сценарії, за якого ти сьогодні пан, а завтра змушений замислюватися про те, як вижити, відіграє неабияку роль. Якщо раніше погодні катаклізми нагадували про себе через кожні 5 років, то нині вони навідуються до нас у гості через кожні 2-3 роки. Відтак, нагальною стає потреба страхуватися.

«Я вважаю, - провадила далі Галина Стаднійчук,- що страхування в сільському господарстві має бути обов’язковим». Адже у даному разі керуватися треба не лише корпоративними, а й державними інтересами. Як будь-яка інша країна, Україна мусить постійно дбати про забезпечення власної продовольчої безпеки, про закріплення своїх лідерських позицій на світових аграрних ринках.

Наступна важлива теза з виступу Галини Стаднійчук – держава мусить повернутися до добровільного агрострахування. Без цього годі розраховувати на позитивні зміни у даному сегменті агровиробництва. «Я б вважала агрострахування головною витратною статтею у держбюджеті після виплати зарплати». Коли це станеться і держава зрозуміє свою роль в агрострахуванні, додала Галина Стаднійчук, селяни впевняться у думці, що про них дбають, і все зроблять для подальшого розвитку вітчизняного АПК.

Кожний круглий стіл, який Агростраховий пул проводить у рамках національної освітньої кампанії, народжує численні ідеї щодо можливостей подальшого вдосконалення проекту агрострахової Концепції. У цьому сенсі хмельницький захід став одним із найбільш продуктивних.

Нинішнє агрострахування, за словами експерта Проекту IFC Романа Колібаби, переважно зорієнтоване на сільгоспвиробників, які обробляють великі земельні площі. І зрозуміло чому – один раз навідався до такого господарства, застрахував не одну сотню гектарів, і, вважай, що впорався з виробничим завданням. А коли так, то можеш розраховувати на матеріальну допомогу у вигляді премії.

Мало хто дивиться у бік малоземельних фермерів, і зовсім не зважають на тих, хто обробляє по кілька гектарів. Бо мати з ними справу економічно невигідно.

Та з’ясовується, що такому зневажливому підходу до дрібних господарств треба класти край. Річ у тому, підкреслив Роман Колібаба, що сьогодні доопрацьовується закон «Про фермерське господарство». Згідно із змінами, які пропонуються, невдовзі в Україні з’являться ферми сімейного типу. Вони створюватимуться на основі особистих селянських господарств, які живуть винятково за рахунок обробітку земельних паїв. Їх розмір коливається від кількох гектарів на заході України до кількох десятків гектарів на її сході та півдні.

А це означає, що агрострахування зачепить і такі невеличкі господарства, і страхові компанії мусять бути готовими до того. Зрештою, світовий досвід доводить, що страхового покриття потребують не лише багатогектарні поля, а й невеличкі за розміром земельні ділянки. У тій же Польщі, де нещодавно експерти IFC знайомилися з досвідом сучасного агрострахування, страхуються площі розміром у 2-3 гектари.

Важливо також, наголосив Роман Колібаба, аби страхові продукти адаптувались не лише до потреб агрохолдингів. Їх розробники мають брати до уваги й інтереси середніх за розміром сільгосппідприємств, фермерських господарств.

Окрема проблема, на яку загострили увагу учасники круглого столу, стосується договірного розмаїття. На сьогодні кожна страхова компанія розробляє власні договори страхування. В них вони максимально враховують свої бізнесові інтереси. Інтереси сільгоспвиробників часто ігнорують або відображають не на повну міру. Роман Колібаба з цим не погоджується. Його пропозиція – договори страхування необхідно уніфікувати, а їх тексти, наскільки це можливо, спростити, максимально враховуючи інтереси обох сторін.

Звичною практикою у бізнесі є дисконтні пропозиції, але вони чомусь дотепер не прижилися у сфері агрострахування. Якщо грошові знижки комусь пропонуються, то дуже рідко і пошепки, аби про них масово сільгоспвиробники не дізнались.

Роман Колібаба впевнений, що страхові компанії мають діяти гнучко по відношенню до своїх постійних клієнтів. Якщо, скажімо, сільгоспвиробники страхують у них свої посіві по два-три роки поспіль і увесь цей час не стикаються із страховими випадками, то вправі розраховувати на зменшення страхових платежів.

Під час хмельницького круглого столу прозвучало чимало й інших пропозицій. Зокрема, місцеві страховики, які представляють провідні в Україні страхові компанії, висловились за запровадження мінімально можливих страхових тарифів. На їх думку, це дозволить уникнути демпінгу на ринку агрострахування. Пропонується також встановити мінімально допустимі суми, які не передбачають перестрахування. Важливого значення також надавалось потребі активізувати страхування в тваринництві.

Начальник Відділу організаційно-аналітичної роботи Дирекції Агрострахового пулу Оксана Вандоляк повідомила, що при Міністерстві аграрної політики та продовольства України вже створено робочу групу, головне завдання якої полягає у вдосконаленні проекту агрострахової Концепції. Під час такої роботи в обов’язковому порядку будуть взяті до уваги пропозиції хмельничан.

Степан ГОНЧАРЕНКО, Національний прес-клуб «Українська перспектива»