Дістало! Як заробляють на благодійних скриньках з пожертвами
Сплеск благородства і милосердя на вулицях українських міст. Десятки молодих людей із прозорими скриньками натхненно збирають гроші для хворих діток (
у тому числі у Кіровограді - Тусовка). Заклики не бути байдужими, підкріплені трагічними світлинами малюків, пом’якшують серця навіть найзатятіших скнар. А як інакше! В Україні пожертви стають останньою надією для сотень родин, які зіткнулися зі страшним діагнозом «рак». Мама онкохворої Лізи точно знає – без добрих людей поставити дитину на ноги неможливо.
Хто ж ці добрі люди зі скриньками для подаянь? На жвавих перехрестях журналісти «
Дістало!» нарахували 6 різних груп збирачів, які конкурують між собою за хлібні місця. Прохачів у жовтих жилетах чи не найбільше. Спроба поспілкуватися зазнала фіаско - дівчата, що не соромляться просити, посоромилися говорити. Щоб з’ясувати, що до чого і почім у цій вуличній благодійності, програма «Дістало!» провела власний експеримент. Надрукували фотографію малюка – за легендою, дитина хвора на рак. Без документів і фірмових накидок пішли збирати гроші на вулиці Києва. І, як на диво, люди відразу почали віддавати хай і невеличкі, але свої кревні – просто так. Жоден із тих, хто жертвував, навіть не спробував спитати документи. Міліція також проходила повз!
На одному з перехресть у самісінькому в центрі столиці зустріли конкурентів. Прикинулися новачками – познайомилися. А далі мова заходить про гроші. Виявляється, зі скриньками ходять зовсім не за покликом серця, а за довгою гривнею - щонайменше третина від того, що ви жертвуєте на хвору дитину, йде в кишеню волонтера. А скільки забирають собі керівники фонду, з ким діляться за дах і які суми насправді отримують ті, чиїм діагнозом і фото тиснуть на жалість? Питання актуальне, тим паче, що за дві години журналісти з скляною скринькою зібрали понад 70 гривень! Проте за останні півтора року в міліції не заведено жодної кримінальної справи проти фіктивних благодійників! Для правоохоронців це - не шахрайство, а заробіток на добрій волі. - Якщо вони просто на вулиці знаходяться з цими скриньками, і бажаючі кидають туди гроші, то це є ці вільно-правові відносини між людьми, і ми не маємо право перевіряти їхню діяльність, - пояснює заступник начальника прес-служби київської міліції Ірина Левченко.
- За шахрайством кримінальні справи розслідуються не дуже швидко, треба зібрати велику кількість доказів. Ще треба довести, що це було шахрайство. Волонтер Юлія Смирнова вже 10 років допомагає будинкам для людей похилого віку. Пояснює: українське законодавство у цій сфері – просто жахливе. По-перше, дуже легка процедура реєстрації благодійного фонду, по-друге – жодного контролю за їхньою діяльністю з боку держави немає. Із сотень організацій, які діють в країні, поручитися жінка може лише за дві-три.
- З зарубіжними фондами ми співпрацювали, ці фонди дійсно відкриті, - розповідає Юлія. - Вони ніколи не соромляться показувати рахунки, звіти. В нас такого немає, жоден фонд не надає звіти і про свої кошти не пише! Торік лише офіційно було зібрано 22 мільйони гривень пожертв для хворих дітей. Тож не дивно, що знаходяться ті, хто не проти направити широкі грошові річки у своє русло. Єдине, кожен раз, коли ці люди наживатимуться на доброті і вірі, їм варто пам’ятати: поки вони набивають кишені – у страшних муках вмирають діти, рідні яких так і не змогли назбирати на операцію або забезпечити дитині гідне лікування.
автор - Євгенія Моторевська, «Дістало!»
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?