Трагедія від мирного атома

Після закінчення ІІ Світової війни СРСР цілком серйозно почав готуватися до ядерної війни. Першими, звісно, нападати не планували – адже спочатку у США було в 10 разів більше ядерних боєголовок, а пізніше, з появою термоядерних зарядів, така війна зовсім втратила всякий сенс. Однак, сам факт наявності ядерної зброї став вагомим чинником збереження миру у біполярному світі.
Країна Рад десятиліттями організовано готувалася до кінця світу. Кожен громадянин повинен був знати, куди слід бігти у разі чого. Де ховатися, де шукати протигаз, як захиститься від радіоактивного пилу.

Страх, нагнаний Карибською кризою 1962 р., після розрядки 70-х почав спадати. Але 26 квітня 1986 року трапилося те, чого радянські люди ніяк не очікували – СРСР «завдав» ядерного удару по своїй власній території.
Влада, яка витрачала величезні кошти на підготовку до повномасштабної ядерної війни, розгубилася після вибуху на Чорнобильській АЕС.

Апогеєм повної безвідповідальності стало проведення 1 травня в усіх містах СРСР традиційних першотравневих демонстрацій, зокрема в Києві. Тоді як згідно інструкцій (та здорового глузду) люди повинні були сидіти вдома, затуливши всі шпарини у вікнах і слухати повідомлення по ТБ і радіо.
Дисонанс між офіційними реляціями та дійсністю дав черговий потужний поштовх навіть для розвитку так званого чорного гумору.
Живописні та графічні твори, представлені на виставці, є своєрідними ілюстраціями до подій, що відбувалися у Чорнобилі та стали їх наслідками.

«Вартовий» Л. Орлика – живописна пам’ятка подвигу пожежників, що першими вступили у бій з «мирним атомом». Більшість з них втратили своє здоров’я і життя за чужі помилки та некомпетентність.
Смисловим центром експозиції є апокаліптичне полотно М. Бондаренка «Трагедія Чорнобиля», у якій змальовано гіпотетичні глобальні наслідки ядерної катастрофи – ядерна зима, смерть та запустіння.
Після усвідомлення масштабів радіоактивного забруднення влада зрозуміла, що необхідно провести широкомасштабну евакуацію. Заборонялося брати з собою речі, домашніх тварин, багато хто не встиг навіть перевдягнутися. Картина В. Плітіна «І впала зірка Полину» розповідає про українське село у зоні відчуження, тих його мешканців, хто не захотів покидати рідні домівки та батьківські могили.

Володимир Мороз – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?