"Трубач": "Я навчу вас, дітки, музику любіть"
На фільм Анатолія Матешка "Трубач" я йшов з відчуттям тривоги: стрічка УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА, до того ж такого ризикованого жанру як КІНО ДЛЯ СІМЕЙНОГО ПЕРЕГЛЯДУ та ще й МЮЗИКЛ. Дуже не хотілося, аби картина вийшла, як кажуть самі герої, "лажовою". Проте з перших кадрів це відчуття тривоги благополучно щезло й більше не з'являлося.
Початок "Трубача" майже бомбовий. Камера, яка виринає з метронома, монолог головного героя – тринадцятирічного музиканта духового оркестру "Березіль" Миколи, в якому він дотепно представляє інших персонажів: зокрема, бабусю, якій легше спілкуватися з телефоном, ніж з онуком; друга, котрий "хлопець правильний, хоч і лауреат". І нехай рівень оригінальності й дотепності протягом стрічки коливатиметься, проте перших хвилин абсолютно достатньо, аби проникнутися симпатією до фільму. З іншого боку, важко не погодитись, що творчу групу обмежували жанрові рамки: зрозумілість і близькість піднятих проблем цільовій аудиторії, яскравість і динамічність, без зайвих складнощів, але з виразними виховними меседжами.
Проблемне коло "Трубача" – типово підліткове: дружба й вірність, перше кохання, прагнення до самореалізації, нетерпимість до підступності. Щодо яскравості та динамічності – так само жодних претензій: барвисті костюми та інтер'єри, особливо в музично-хореографічних номерах. Та й узагалі: мюзиклова складова – безперечна удача фільму. Композитором картини став музикант всесвітньо відомого гурту "Gogol Bordello" Сергій Рябцев, котрий наситив стрічку піснями різноманітних жанрів: джаз, рок, реп, фольк, ліричний мейнстрім тощо. І в хореографічних постановках Назара Дідика мюзиклова яскравість не виключає алегоричності, як, скажімо, в композиції (якщо правильно пам'ятаю) "Блюз ляльки".
Власне, творцям "Трубача" у своїй кінороботі вдалося поєднати зовнішню простоту та прямолінійність сюжету з дуже значущими деталями для більш уважного глядача. Наприклад, дата створення "Школи мистецтв", в якій розгортаються події – 1991 рік. Або фраза начальника міського управління культури: "У нас буде конкурс... е-е-е-е... як там?" - "Дитячих оркестрів," – підказує йому помічник. Ну і зверніть увагу, диск з яким фільмом головний герой приносить для своєї коханої.
Ще одна удача "Трубача" – акторський колектив. Навіть зважаючи на, як правило, одноплановість персонажів кіно подібного жанру, упевнений, якби кастинг був іншим, то й стрічка виглядала б по-іншому. Нехай мене пробачить решта акторів, але найкращим у цьому сузір'ї я ризикну назвати Володимира Горянського. "Командуючий оркестром" С.С.Гамкало в його виконанні - до деталей продуманий та віртуозно втілений образ. Чого тільки вартий його "солдафонський" лексикон: "Про що тільки штаб думає?!" Усього двічі, але дуже яскраво на екрані з'являється Ірма Вітовська в образі мами головного негативного юного героя картини й головного спонсора школи. Звичайно, є сценарні знахідки й режисерські настанови, проте в цьому випадку неперевершене виконання залишається неперевершеним виконанням.
Начебто менш виграшним є персонаж директора Школи мистецтв у виконанні чудової Римми Зюбіної, але її втілення одночасно впевненого й невпевненого керівника теж відзначається своїми "родзинками". Щодо Нонни Гришаєвої, для котрої комедійна стихія є звичною, то особисто мене цікавило, як її персонаж говоритиме українською. Не без здивування й не без приємності почув, що акторка сама прекрасно відтворила текст ролі українською. Як мовиться, респект. І не можу не згадати Олесю Жураківську - люблю її артистичний талант. Її дуже другорядний персонаж - прибиральниця в школі – незабутньо "вибухає" під час виконання композиції "Троє мишенят" – певно, найперший по "безбашенності" мюзикловий номер кінострічки. На такому потужному тлі юні актори виглядають трохи невиразно, проте зі своїм завданням вони успішно впорались.
Але чи не головне, чим вирізняється "Трубач" – це настрій. Те, що особисто я ціную в кіно найбільше - коли творча група робить те, що їй щиро подобається й чесно викладається на повну. І це не може не передатися глядачу. Як каже у фільмі перед вирішальним виступом головному героєві його друг: "Ти просто в шоці чи готовий всіх порвати?" Так от: ідучи в кінотеатр на "Трубача", приготуйтесь бути в шоці від того, що вас порве!
автор - Дмитро Шульга
Комментарии
Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!Что мне даст регистрация?