Велопохід: Холодний яр

04.07.13, 9:00

Олександр Алєксандров

Почалося все спонтанно – прочитав на форумі, що поїздка у Севастополь і Антрацит зірвалася, тож купив квиток та поїхав із Фолом і толпою в Холодний Яр і близьколежачі місця…

Зараз більшість із вас сидить за компом і підпирає лівою рукою підборіддя, тому готуйтеся до екшену. Поїзд був серед ночі. Через певні обставини з вечора спати не ліг. В три ранку заїхав Руня і відвіз мене машиною на Помічну, за що йому окреме “дякую”. Склався, спакувався, трохи почекав - поїзд на Фундукліївку дещо запізнювався. Стрьомно, бо розумієш, що з великом і баулом добігти і загрузитися у вагон досить проблематично.

Читайте також:
Детская велогонка "РоверОк -2013" собрала 105 кировоградцев возрастом от двух до десяти лет

Встиг. Заліз. Закинув вел на третю полку, навушники - на вуха і го досипати ніч. Розбудив провідник, сказав, що через 20 хв мені виходити. Встав, зібрався, вийшов, за 7 хв зібрав велик, за 10 перевдягнувся у їздову форму і одразу підрулили хлопці з Кривбасу. Всі раділи і обнімалися! Я найбільше – скучив за усіма. Із Сержом і Жуком познайомився вперше.

Сфоткалися на фоні вокзалу і в дев’ять з чимось стали на маршрут. Група тулила крепко - перед Косарями поснідали в кафешкі. Закупилися в маркеті і звернули в кущі. Почалася бруківка і розбитий асфальт… Швидкість впала... В якомусь селі попросили води, люди нас пригостили черешнями. Виявилось, що вони приїхали з самого Кривбасу - поулибались, поржали.

Далі була пропозиція «зрізати» – після недовірливих поглядів всі погодились. Трішки лісової стежки. Імітація Криму. Тіньок. Вийшли на пшеничне поле. Сонце шмалить. Доїхали до хутора Буда - у мене почалося дежавю, бо в квітні цей маршрут проходив у зворотному напрямку.

Читайте також:
Кіровоградські велосипедисти проїхались парадом по місту

Зайшли глянули на дуб Залізняка. Класна продавщиця морозива і вредна продавщиця сувенірів :-) Потім був Мотронинський монастир. Набрали води в джерелі, через кілька км знову джерело живун – тут ми набирали воду в квітні. Далі Мельники, Медведівка, Суботів… У деяких моментах ми з генералом вмикали п’яту перелякану і відривалися від групи, інколи треба давати волю ногам, які застоялися вдома. Було весело!

В Суботові пофоткали церкву, сходили на екскурсію, у Чигирині докупили продуктів та заїхали на меморіал. У мене прокол - поставив запаску, але через два км знову спустило. Вже не смішно. Якось дотулили до стоянки, тоді вже поклеїли дірки і спокійно варили борщ.

Стали на ночівлю біля притоку Тясмина. Глибина – по груди. Намулу – по коліна. Крутили носом, але всі зайшли помитися. Пройшли за день 80 км, набрали висоти за різними приладами від 680 до 1000 метрів. Спали міцно. Всі недоспали нічку і поморились за перший день…

Другий день

Вранці попрокидалися, бо біля нас була куча рибаків, які ловили рибу у річечці. Зібралися, поснідали гречкою і вже о 8.15 стали на маршрут. Проїхали 20 км без зупинок – минули штук чотири села. Далі група трохи розділилася. Чи це одним хотілося швидше їхати, чи іншим помаліше. Я з генералом, Анатолій з Тімуром, Лайба з Сержом, всі інші - разом. Далі де й почалася веселуха з маршрутом. – одні по грунтам гайнули, інші – по трасі. Періодично зідзвонювалися, координували рух. В обід зустрілися з іншою мікрогрупою на трасі в кафешкі. Підобідали. Догнали всіх. По трасі валили 30.

В Олександрії звернули до Петрово. Знову казали не лупити, а на спідометрі, невзначай, мелькали цифри 30 і 35. Техніка не підводила, ноги також. Денний кілометраж наблизився до сотні. Кожен замріювався про «Голубий глаз» – озеро, де мали стати на ночівлю. Із Лайбою і Сержом знову відірвалися від групи, поїхали до озера своїм маршрутом по навігатору. Прибули до озера - Дімон Лайба показав, що не можна говорити за кермом – трошки впав на грунтовкі, добре що хоч без травм.

Читайте також:
10 мест Кировоградщины, которые стоит посетить

Біля озера купа людей – Трійця, вихідний, гарне місце. Всі жарять шашлик і розглядають велосипедистів – засмаглих під велоформу, заморених від денних поневірянь територією Кіровоградської області. Багато народу з Кривого рогу.

Вибрали глухе місце для ночівлі, увечері люди роз’їхалися, ми зайняли всю поляну, послухали розповіді досвідчених про Європу і Кавказ, поговорили про велики і близько півночі повкладалися. Часу поспати має вистачити, так як до Кривбасу ще недалеко.

Загалом другого дня було все ОК, хоча всі поморилися і попригорали, але в такі дні розумієш наскільки круто спати у палатці після виснажливого дня!

Третій день

Ранок почався у мене в вісім годин. Сніданок, змазка ціпка – веселуха! Після сніданку всі пішли купатися у прозорій воді «Голубого глаза». Вода чиста, Жук завбачливо взяв маску – на свої очі переконалися у прозорості води. Також переконалися, що на іжевському коврику можна круто плавати. Викупалися, склалися, зібралися, у 10.00 стали на маршрут.

Через два км у мене почався такий собі треш - спочатку вилізла гуля на боковині заднього ската. Спустив, підклав шину, на всю не накачував. Перед самим Петрово колесо чомусь спустило – виявилось, що латка, яку наклали в перший вечір, пускає повітря. Поставив запаску, зашив дірку від гулі жуковими кевларовими нитками. В Петрово на перерві на квас помітив, що шов розійшовся. Сильно качати камеру було небезпечно, кожна ямка могла стати останньою. В магазині винайшли чергову фразу – Квасдапіл. Це повільний байкер, який довго п’є квас

По трасі інколи розганялися до 40. Валили не по дитячому. Найбільше це круто робити з генералом – недарма про нього ходять легенди на Кривбасбайку, що він ніколи не втомлюєтсья.

Якось дісталися до Лозоватки, заїхали до Галкома в кафешку поїли шашличка в обід. Роз’їхалися в Мар’янівці кожен в свою сторону – Кривий ріг довгий, люди живуть у різних районах. Буквально перед в’їздом в місто якийсь олень на мотоциклі врізався в зад машини – за 30 секунд до цього нас обігнав на шаленій швидкості, після ДТП сидів на траві, по ходу живий.

До міста залишилися я, Костікс і Анатолій - протулили до центра, два рази згодився мій потужний сигнал – маршрутчику і оленю, який переходив вулицю не в тому місці. Приїхали до Кості, де я переночував. Дякую добрій людині за прихисток!

За результатами похода пройдено 265 км, набрано висоти 2400 м, були в Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській області. У мене два прокола і убиті в хлам покришки – найближчим часом поставлю сліки із антипроколом.

Черговий рубіж подолано, дякую всім хто зі мною був. Вибачайте за очепятки, писав з телефона. Якщо когось або щось не згадав, то не ображайтесь – пишу тільки свої враження!

Всім до зустрічі!

автор - Олександр Алєксандров, фото - Олександр Алєксандров та http://krivbasbike.borda.ru